ЦВІТЕ ЧЕРЕМХА
Цвіте черемха… Господи, цвіте!
А ще недавно тут сніги лежали…
А нині – пелюстковий сніг мете! –
І заміта теплом холодні далі.
Життя нестримно мчить усіх – вперед,
Ми летимо, як пелюстки весняні…
Падіння кожне, як і кожен злет –
І несподівані, і довгождані.
Цвіте черемха ніжністю надій.
Цнотливі квіти дивляться у всесвіт.
У вирі часу і стрімких подій
Не завжди радість проникає в серце.
А тут – черемха! Вихор сподівань,
Надія щира на добро одвічне,
І віра світла в здійснення бажань,
Коли цвіте навкруг черемха ніжна!
30.04.09 Кам’янець-Подільський – Хотин
***
Цегла червоногаряча,
З неї ж орнамент вгорі...
Років п'ятсот, не інакше,
Древня будівля живе!
Стільки дощів відшуміло,
Скільки снігів відмело!..
Цегла покладена вміло,
Жодна не випала ще!
Часу слідів непомітно -
Зовсім розрушень нема...
Біля кутка вже розквітла
Вільха і кущ бузини.
Коло за колом життєве -
Зміна людей, поколінь...
Поруч і вічне, й миттєве
Так нерозривно сплелось...
13.05.23
***
Це ж скільки років
Таких не бачила снігів?!
За кілька кроків –
Зими не видно берегів!
Стіна розбрату
Між тим, що є – і що було.
Суцільні втрати
До серця снігом намело…
20.12.09 Харків
***
Цей дим, що від багаття розливався,
Навіяв смуток осені й дощів...
Уже й вогонь принишк і не здавався:
Із грізного – нікчемним став мерщій...
А дим стелився над землею низько,
Окутував кущі, гілки дерев...
Зима була зі мною надто близько –
Крім неї, поруч був і дим тепер...
Картина саду враз перемінилась –
Зів’яли фарби квітів і листків,
А осінь золота немов наснилась,
Бо розчинити дим її зумів...
15.09.15 Новоселиця – Полтава
***
Цей невимовний біль, ця згіркла туга:
Втрачаєш сад, і дім, і брата, й друга -
Втрачаєш спокою останні краплі
І замість ком, двокрапок - тільки крапка.
Страшний бездушний час такий жорстокий -
Без гіркоти немає навіть кроку!
Загидила орда кацапська дика
Весь світ собою, бо сама - безлика.
Зажерлива, лінива і брехлива,
В своєму рабстві й тупості - щаслива.
...Чому ж в росії все настільки гірше?!
Загарбать - землю! Вбити - розумніших!
Не люди - маса.
Не народ - а бидло.
Якщо і є нормальні -
Їх не видно...
28.10. 22 Ратінген - Дюссельдорф
***
Цей ресторан з поверненим минулим...
Не усміхайся – печериці з саду!
Столиця вже дрімає... Чи заснула...
А тут – усе приємно і до ладу!
І мотанки-ляльки... І глечик з глини...
Такий старий – із печі, із Опішні!
А в нас життя – уже за половину...
А почуття – як у шістнадцять! – ніжні...
23.03.11 Київ – Харків
***
Є люди, що люблять тільки себе
І думають тільки про себе.
Небо - для них - якщо голубе.
А чорне - для когось - небо.
Свої інтереси - найвища ціль.
А інші - уваги не варті.
Щоб журавель - і той у руці.
Вони - на постійному старті!
Зусилля усіх - для своїх бажань.
Схитрити і обдурити.
Себе лиш - у світі великому - жаль,
Бо як же - без себе - жити?!
6.01.25 Дюссельдорф
* * *
Цей сад сьогодні покажу тобі…
З дитинства рідний, з вишнями без ліку,
Де васильки пахучі й звіробій,
І груші-дички, що ростуть одвіку...
Щось – дід саджав, щось – батько, щось і я…
Вже син і доня мали б щось саджати…
Наш сад великий був, як і рідня!
Козацький рід – і родичів багато!
Черешні, аґрус, яблуні росли,
Шовковиці, горіхи, терен, сливи…
Які ми всі тоді завжди були
Вдоволені, веселі і щасливі!
…Пройшли роки – діди й батьки в землі.
Я в іншому саду плоди зриваю…
Світ іншим став і відстані – малі:
Радію я незнаному врожаю…
І апельсини, й фініки ростуть,
Лимони жовті яскравіють в листі,
Та лиш закрию очі – й бачу тут
Калину у червоному намисті…
22.02.09 Київ
***
Цей хворобливий стан зимового дощу…
Підборами вологий сніг півдня товчу
І капюшоном прикриваю коси.
Для мене будь-яка погода – це добро:
Не хочу йти у переповнене метро,
Хоч там, здається, заховалась осінь…
Учора зляканий сіренький горобець
В метро кричав,торкаючись людських сердець,
І не знаходив виходу на волю,
А люди всі – безпомічні й малі –
Лиш співчували мовчки з-під землі,
Неповнені цим відчаєм і болем.
Та як допомогти – ніхто із нас не знав
І кожен поспішав собі до різних справ,
Лишаючи горобчика у пастці…
Замислювався потім кожен нагорі,
Що може – час! – застряти о такій порі,
Що й друзі не поможуть у напасті...
Нема людей на світі зовсім без гріха…
Цей дощ зимовий нині зранку не вщуха –
Закрив собою непроглядне небо!..
Вгрузають глибше в сніг вологий каблуки
І краплі липнуть до холодної руки…
В такій погоді – є душі потреба!
16.12.15 Харків
***
Цей стрес мене все ж вибив із сідла.
Хоча я зовні і здаюсь спокійна,
Та біль мене вимотує потрійний
І я не та вже, що колись була!
Не ті в мені видзвонюють вітри,
І радість вже не так струмує в душу.
Я, ніби риба, що лежить на суші —
Нещадно сонце припіка згори!
Про зливу мрію свіжу, життєдайну,
Яка б нахлинула на світ негайно,
Переінакшила б усе в мені!
І змила б попіл болю й недовіри,
Щоб стала знов щаслива я безміри
І народила б трепетні пісні...
***
Це не вкладається в життєві рамки,
Це не вкладається в закони світу!
Повинні діти жити і радіти,
А не вмирати від ракет уламків!..
Бомбить р.... вперто, безупинно
І zвірствує, і гатить, палить, гупа -
Іде, вона, всміхаючись, по тр.п@х
І по землі священній України...
Своїх солдат не шкода: у в'яzницях,
У всіх "приєднаних" їх ще багато,
Благословляє радо недомати
На смерть свого, бо вже їй шуба сниться!
І падають вони один за одним.
Ідуть нові і теж безславно гинуть -
Бо ми бороним нашу Україну
Від агресивного тупого zброду.
Нам є за що і жити, і вмирати...
Ми переможемо лихе нашестя.
І наші хлопці - згусток волі, честі!
І не чекає шуби жодна мати!
Ми вмотивовані. Ми тут навіки.
А вам прощення споконвік не буде!
Ви вже ніхто. Ви нелюди - не люди.
Поглине вас земля, ліси і ріки!
18.03.23
***
Церкви' овальні й кі'рхи гостроверхі
Несхожі між собою, та завжди'
Однакові всі молитовні черги,
Що захисту чекають від біди...
І моляться: "Допоможи нам, Боже!
Яви добро й любов нам, а не гнів!"
...А біди всі у всіх народів схожі.
...А вчитися на них ніхто не вмів.
29.11.25 Херне
***
Церковні дзвони… Кошики стоять
Із крашанками, салом і пасками…
Мов різко повернувся час назад,
Щоб у святá зустрітися із нами
Так, як колись.
Як півжиття назад,
Коли були ми ще такі щасливі,
Коли – у радість все, у сміх, у лад:
Зі снігом вітер
І раптові зливи!
Коли без святá – в нас були святá,
Без горя – сльози,
Без причин – образи,
Коли було на двох одне життя,
Яке, згорівши, спопелило зразу ж!
…Церковні дзвони, крашанки, паски –
Яка ж бо радість!
Як її відчути?!
Нема на світі сили чи руки,
Що розтопила б кригу болю в грудях…
15.04.12 Харків – Дергачі
***
Цинізм з патріотизмом - вороги,
А нам його нав’язують цинічно,
Щоб змулити життєві береги
Й патріотизм втопити вже навічно.
21.09.15 Новоселиця
***
Цій крихітці немає ще й півроку!
Вона ще не зробила навіть кроку -
А як радіє сонцю й небесам!
І усмішка її така відкрита,
Як цьогорічне сонцедайне літо,
Як літня зачарована краса!
Дитинка знає лиш весну і літо,
І різнотрав'я, й різнобарвність квіту -
Не зна, що є і осінь, і зима...
Та скоро листя відлетить у трави...
Закінчить літо невідкладні справи...
Раніше наставатиме пітьма...
А згодом сніг посиплеться на місто,
Замерзне горобинове намисто -
І ти побачиш пори року всі!
І зрозумієш, що життя - це диво,
Що ти на цій землі уже щаслива
І житимеш в любові та красі!
... О, сили всі, які лиш є і будуть,
Тварини, птахи, риби, звірі, люди -
З дітьми ви будьте добрі та ясні!
О, світе любий, бережи малечу
І підставляй свої могутні плечі
Під всі майбутні їхні ночі й дні!
4.09.20 Харків
***
Ці ластів'ятка ніжні й щебетливі!
Такі рухливі і безмежно рідні!
Від сонця та засма'ги - наче мідні -
Беззаперечно з ними я щаслива!
Притискую до себе, незрівнянних,
Цілую, обіймаю, як спасіння!
Пошли їм, доле, мир, благословіння,
І радощів і знаних, і незнаних!
26.05.25 Ратінген
***
Цілую з вдячністю натільний хрест
За все, що доля в дар приносить щедро.
Лишився збоку, справа, Бухарест,
Ми ж далі просуваємося вперто.
То повземо, то летимо, та вже
Країна третя простяга обійми,
І все, що вчора ще було чуже –
Сьогодні в серці селиться надійно.
Стає близька природа і міста,
І люди – зрозумілі і душевні,
А їх безпосередність, простота,
Близька душі як і привітність, чемність.
Світ відкриваю заново собі:
Добро – добро у будь-якій країні,
Добра й годин однаково в добі,
Як і добра, і зла в одній людині.
І треба намагатися в собі
Добро – будити, і гасити – інше!
Щоб у черствій щоденній боротьбі
В собі не вбити музику і вірші…
30.04.09 Плевел – Софія
***
Цінуймо миті - будь-які! - життя,
Бо, як відомо, в нас воно єдине.
Перлини цінні - наші почуття
До одне одного й до України.
15.08.18 Київ
***
Ціную мужніх за'вжди я за мужність.
Слова-молитви: ЗСУ й Залужний.
За чесність за'вжди поважаю чесних:
Наш воїн - справжній захисник і месник!
За працю поважаю працьовитих
І за талант люблю талановитих.
Жалію тих, хто з розумом не дружить.
Байдужих - зневажаю за байдужість!
30.10.24 Дюссельдорф
***
Ці прокляті рашисти,
Що напали на нас,
Дикуни, терористи,
Смерть несуть повсякчас.
Та волелюбні люди
Скрізь в Україні - факт!
Місця вовкам не буде -
Буде під дих кулак!
Згинуть гидотні зайди -
Підлісні вороги:
Всіх окупантів знайде
Куля за всі гріхи!
Хай не хотять чужого,
Кров людську хай не п'ють
І не творять лихого -
В пекло один лиш путь!
Наші герої вперто
Гонять чужинців геть!
Варті фашисти смерті -
Всіх їх чекає смерть!
За дітей, за вагітних,
За згвалтування всі!
Чим завинили діти,
Що зростали в красі?!
Чим завинили літні,
Що зростили дітей?!
Тим, що ви виросли в клітці,
Що хотіли смертей?!
Тим, що ви всі бездушні?!
Що зомбовані ви?!
Злодії. Злі. Байдужі.
Діти ганьби й пітьми.
25.10.22 Дюссельдорф - Ратінген
***
Ця жінка схожа на погожий день –
Така ж природня і така ж принадна –
Окутана відтінками пісень,
Засмагла з літа ніжно-шоколадно...
Злегка усміхнена, мов таїна...
Злегка сувора... І злегка ласкава...
Осонцена прозорістю вікна,
Спішить кудись у невідкладних справах.
Від неї вїє ніжністю трави
І досконалістю достиглих злаків...
Здається, клич її, прохай, зови –
Вона не хоче розуміти знаків.
Вона – мов досконалість у собі.
Вона, як правда, що не зна відтінків.
У неї – тисяча годин в добі
І осені попереду ще стільки!..
15.09.15 Новоселиця – Полтава
***
Ця надреальна ніжність сон-трави
І крізь просто'ри часу душу гріє!
І соловей в душі гніздечко звив -
Оспівує і спогади, і мрії...
Життя повзе, іде, біжить, летить -
У кожного свій власний вимір часу...
Розтягується до століття мить...
То рік минає, наче мить - відразу!
А сон-трава пухнаста, як тоді,
Коли її побачила я вперше!
Вона - мов кола-хвилі на воді
Чи десь на обрії самотній вершник...
Вона зневіритись не дозволя:
Сама - преніжна, а дарує сили!
Її тримає на собі земля -
І на своїй землі вона щаслива!
2.04.25 Дюссельдорф
***
Ніночці
Ця усмішка, ці ручки, голос цей!
Пшеничні кучері та погляд неба!
Не відвести ні серця, ні очей.
Це - щастя! У якому є потреба...
Дитинко рідна, квіточко моя!
Нехай війна скоріше закінчиться!
Й простелеться до України шлях,
Де рідне все: дерева, квіти, птиці!
Де народилась ти серед краси,
Де квітень підстеляв духмяні трави,
У діамантах ніжної роси,
У щедрих сонячних ясних загравах!
Ти та, ради якої можна все!
Ти - дар небес, ти - дивовижне диво!
Ти енергетику таку несеш,
Що ми з тобою і в біді щасливі...
Та віримо і знаємо: земля
Священна і прадавня України -
Із неї зникне проросійська тля
І разом з окупантами загине!
18.04.24 Ратінген