***
- Ирій кличе в небо журавлів... -
Син говорить, дивлячись угору...
Дослуха'юсь до спокійних слів,
Задивляюсь також у простори...
Ирій кличе кожного колись -
Тільки строки різні і маршрути,
Але манить нас і даль, і вись
У часи то радощів, то скрути...
Тож злітаєм, час від часу, ми
Й летимо в абстрактну невідомість!
...Потім розрізаєм шлях крильми
І рвемось з останніх сил додому!
3.11.25 Дюссельдорф
***
Ич, який веселий в мене день!
Ластівки літають біля хати,
Коники виспівують пісень
І сьогодні стільки їх багато!
Не квінтет і не секстет, а хор!
Звуки ллються щедро, як проміння!
Пестяться до кольорових штор,
Ластяться на клумбі до каміння!
Ніжності немає просто меж!
І її вбирають в себе люди...
Як же ти без мене там живеш,
Адже в тебе - коників не чути...
3.12.25 Дюссельдорф
***
Ич, як закручує потік
Маленький бурий лист кленовий!..
Від осені ніхто не втік,
Хоч цьогоріч старались знову!..
Усе робили, що могли,
Щоб зберегти тепло й розкутість,
Та взявся звідкись вітер злий,
Що назву має "неминучість"...
З'явились хмари не такі,
Які були ще позавчора,
І кроки стали заважкі,
Немовби йдеш весь час під гору...
Й трава, хоча зелена ще,
Та наїжачилася зрання,
Мов заганяє в душу щем -
Несталого чогось - чекання...
І знов закручують вітри
Повітря у стрімкі потоки
І хмари дивляться згори
На осінь, як у рів глибокий...
27.12.25