У БАТЬКІВСЬКІЙ ХАТІ…
У батьківській хаті серéд ночі тиша дзвінка
Відлунює в скронях, гуде, як дроти електричні…
У батьківській хаті відразу тривога зника,
Бо тиша глибинна і спокій безмірний незвичні…
Тут зітканий світ із незнаних для міста ниток,
Тут нинішній час вже здається мені поза часом,
Здається вагомим, прозорим і подих, і крок –
Таким неповторним здається тут все і відразу!
Тут все – поза часом і поза межею буття…
Повітря насичене тим, що давно відлетіло!
Тут я, що не знаю, що значить гірке каяття,
Не знаю, що світ може бути і чорним – не білим…
У батьківській хаті я знову любима всіма!
Я та, у якої немає ні болю, ні зради!
І тільки вночі – ця природна і тиха! – пітьма…
Ні крихітки заздрощів, підлості, горя, неправди!
А ранки приносять давно позабуті вже дні,
Що пахнуть і взимку – такою хмільною весною!
Цей світ – поза світом – що нині існує в мені,
Цей світ – поза світом – в якому я нині існую…
15.09.10 Новоселиця
***
У вересні чекання трепетне
Чи сонця зранку, чи дощу –
Й самі не знаємо, що треба нам:
Ще спалах літа в нас не вщух,
Але найперше листя фарбами
Вже вистеляє душу нам –
І скоро осінь різнобарвами
Заяскравіє –
Я віддам
Тобі це листя в день народження –
Воно дорожче побажань,
Воно – як символ омолодження,
Між літом – вереснева грань!
Хай листя падає на радощі
Й на задоволення твої!
Хай будуть дні усі – найкращими
І найгустішими – гаї,
Із солов’ями – найдзвінкішими
О будь-якій твоїй порі!
Нехай завжди тобі колоситься!
Нехай жнивується завжди!
Хай щастя в душу й серце проситься
І пророста з роси й води!
12.09.13 Челябінськ
***
У всіх твоїх словах – печаль тонка
Тремтить, як павутина на осиці –
Така легка, тендітна, нетривка,
Що розчиняється в твоїх зіницях.
Відсвічується краплями роси,
Тепло таємне віддає у всесвіт…
Я відчуваю промені краси,
Що легко й світло проникають в серце!
Я їм радію і печалюсь їм,
Бо промені – із радості й печалі.
Тобі я, може, згодом розповім,
Про що у мить розлуки я мовчала…
10.05.10 Салоніки – Серез
***
Углиб віків думками проникаю
В коріння роду...
А в світі злобствує сучасний Каїн!
Свою свободу
Ми захищаємо життями кращих
І сміливіших...
Часи у нас, напевно, якнайтяжчі
І найстрашніші,
Бо зграї зазомбованих рашистів
Повзуть іздому -
Вони, як слимаки, від них аж слизько
У світі всьому!
Таке гидливе відчуття до всього,
Що є росія.
Вертайтеся додому, ради Бога,
Усі, усі ви
Ті, що прийшли вбивати, грабувати
Свого сусіда!
Хіба ж за вами не ридає мати?!
Від вас - всі біди
Не тільки в Україні, а повсюди,
Де ви бували!
За тероризм ненавидять вас люди,
А вам - все мало?!
Ви - проти демократії й свободи.
Ви скрізь - невчасно!
Вас проклянуть не тільки всі народи,
А й внуки власні.
1.02.23
***
Удосконалюю себе?
Тебе?
Обох?
Чи просто ігнорую сьогодення?
Вистрибують, немов сухий горох,
Надії на повальне всепрощення.
Всі судження мої – мені ж чужі…
Пробудження твоє – таке повільне!
Думки снують, як вранішні вужі –
Снування їх здається недоцільне…
І в чому сенс?
Чи є він взагалі?
І сподівання вже якісь безликі…
Надії, як горох – малі-малі,
А сумніви, як гарбузи, великі!
6.02.09 Харків
***
Уже десяте липня. Час іде...
У кожного із нас є дати-віхи,
Одні - як болі, інші - як утіхи.
Про них не забуваємо ніде.
Вони - червоні дні календаря,
Але бувають і червоно-чорні,
І просто чорні - віхи похоронні...
О, скільки їх тепер в моїх краях!
Сьогодні дата світла і сумна:
Це день народження, хоч батько вже на небі,
Та в день цей завжди в радості потреба -
Бо це щасливого дитинства знак!
І пам'ятатиму до скону літ...
І вдячна й за життя, й за все на світі!
Як тільки можуть бути вдячні діти
Тим, хто подарував їм цілий світ!
10.07.23
***
Уже між нами тільки монолог:
Без відповіді задаю питання,
Без співчуття ридаю до світання –
Одна.
Давно в минулому – удвох…
Ти – в небесах…
А я на цій землі.
Не віриться, що це тепер – довіку!
На – болю й горя – нескінченнім тлі
Я зі сльозами без кінця й без ліку…
7.02.14 Київ – Ковалівка
***
У житті цьому стільки зайвого –
І не бачити б, і не чути.
Як давно не бачила жайвора –
І гніздиться у серці скрута....
Так давно не бачила ластівки,
Не кажу вже про ластів’яток...
Вже забула, як пахне пасіка,
Смак який в огірків із грядок...
За турботами, за проблемами
Ні весни не бачиш, ні літа!
Дні – за графіками, за схемами,
А душа болить не зігріта...
4.07.09 Пирятин – Пісочин
***
У кожного із нас свої проблеми,
Але війна – це горе для усіх!
Чи «за», чи «проти» - вже нема дилеми:
Чи сльози вибираємо, чи сміх;
Чи рабство, чи свободу України;
Чи грати, чи високі небеса;
Чи бути Батьківщини справжнім сином,
Чи виїсть очі сорому сльоза…
17.06.14
***
Україна з висоти польоту
Неймовірно рідна і близька.
Милі серцю впадини й висоти,
І хмаринка трепетно-легка…
Все це віддаляється від мене,
Наче розчиняється в імлі:
Жовті схили і сади зелені,
І шляхи великі і малі…
Вже ось-ось літак здійметься вище,
Понесе мене в далекий світ,
Та своя земля – душі найближча
Від появи – й до скінчення літ!
Тут – зв’язок із рідним древнім родом,
Тут могили пращурів усіх…
Тут черствим не стане серце зроду
Ні до хвилювань, ні до утіх!..
21.08.14 Бориспіль – Афіни
***
Україна зустріча дощем –
Над Рені великі хмари чорні.
Під бузку – розквітлим вже – кущем
Голубі калюжі повні-повні!
Дикий мак і дикий льон в траві
Посхилялись від дощу додолу,
Краплі ж знов летять нові й нові,
Мов качата, що біжать додому…
Рідний звичний серцю краєвид,
Безкінечні степові простори…
Зір до гір останнім часом звик,
До землі червоної, до моря…
До близьких, далеких островів,
До відомих добре, невідомих,
До чужих – хоч милозвучних! – слів…
Зараз відчуття: я вдома, вдома!
Замість спеки – невгамовний дощ
«Двірники» змивати не встигають!
Із дахів, провулків, вулиць, площ
Краплі дощові спішать до гаю…
Так приємно, світло на душі –
Налетіли життєдайні стріли!
Від травненвих трепетних дощів
Молодіє і душа, і тіло!
10.05.10 Ремус – Рені
УКРАЇНА НАША - МАТИ-БЕРЕГИНЯ
Мати-берегиня, руки понад світом,
Молить за Вкраїну, за її свободу,
Щоб зростали в силі українські діти -
Вільне, щире, чесне майбуття народу!
І зе'млі, й води, і ліси, й повітря
Об'єднані бажанням перемоги -
Ми, українці, вже тисячоліття
До волі розбудовуєм дороги!
Сусіди наші - це лихе напа'стя,
Вони стріляють підло всім у спину.
Ми прагнем неба мирного і щастя
І боремось за вільну Україну!
Мати-берегиня, руки понад світом,
Молить за Вкраїну, за її свободу,
Щоб зростали в силі українські діти -
Вільне, щире, чесне майбуття народу!
24.06 24 Дюссельдорф
УКРАЇНА – ЦЕ ЖИТТЯ!
Незалежна Україна,
Наче поле у житах,
І така ж. як вітер вільна!
Україна – це життя!
Як птах в польоті – наша Україна,
Безмежний крил її розмах!
Люблю її любов’ю батька. сина,
Благословляю на подальший шлях!
Єдина, неосяжна і квітуча,
З народження дарована усім!
Нестримний розквіт буде неминуче,
Як жайвора над полем вічний гімн!
Благословенна у словах любові,
Квітує щедро і дає плоди!
Країно рідна – наших душ основа –
Для нас одна-єдина назавжди!
Ти виграєш у будь-якім двобої!
Ти, наче поле житнє, що без меж!
Свої життя пов’язуєм з тобою,
Життя своїх дітей і внуків – теж.
Незалежна Україна,
Наче поле у житах,
І така ж. як вітер вільна!
Україна – це життя!
19.06.11 острів Егіна
***
Український вітер у Криму гуляє.
Українське сонце прогріва пісок.
Українських чайок галасливі зграї
Скльовують дзьобами проросійських смог.
Рушії кордонів, признаних в Європі,
Рушії людської гідності й чеснот,
Знищують свободу скрізь із кожним кроком -
Про'клятий віками злодійський народ!
У степах херсонських український вітер.
Сонце українське зігріва Донбас.
Як же розповзлися руzкі в цілім світі -
Затівали війни злодійські щораз.
Про'кляті навіки за вогонь і вбивства.
Душогуби кляті, злодії, кати.
Не навчились жити без війни й злодійства -
Та невже ж це люди, Господи прости...
20.11.24 Хургада
***
У надвечір'я час приємна таємничість
Окутує і землю, й небеса...
Поважний місяць затіває перекличку
Серед зірок...
Картина дня уся
Раптово і для ока майже непомітно
Забарвлюється в інші кольори
І змінюються о'бриси дерев і квітів,
Немов невидимий хтось там, згори,
Керує надвечір'ям...
Щось собі мудрує,
Переінакшує вже звичний тон
Усіх предметів.
Навіть наших почуттів,
Які, й від себе ми тримали у секреті...
І - зазвучав нічної птиці спів,
Підводячи під надвечір'ям чітко риску,
Тепер вже змінюючи світ увесь!
Ніч в очі загляда й підсовується близько
І в пелену' скида зірки з небес...
21.10.25 Ратінген
***
У нас так довго не було зими,
Що вже її і не чекали ми!
Так довго я холодною була –
Що ти вже й не очікував тепла!
Та тільки сніг засипав землю всю –
Тобі проміння сонячне несу!
Лиш ріки закував крутий мороз –
Тобі я душу простягаю: ось!..
Візьми її – і з нею все тепло,
Щоб холоду між нами не було!
7.02.12 Харків
***
У нас ще будяки не розцвіли,
А в Греції вони вже відцвітають!
Великі хмари, як сумні воли
Ледь-ледь помітно, кволо ремиґають...
А небо світле, чисте, як у нас!
І день погожий... Може, аж занадто!
Є ще і гори, й море про запас,
Ще – незліченні острови-принади!
Я поринаю у життя нове,
Що після ритму нашого – незвичне:
Тут Муза на Олімпі десь живе,
Тут і Пегас крильми маха заклично!
Тут, на Парнасі, муз тих – не злічить!
Тут, на Олімпі – всі боги планети!
Приходить і прозріння світла мить,
І прагнення до надзвичайних злетів!
Олімп у хмарах білих і снігах –
Тому, напевно, і богів не бачим...
А в нас такий бува Чумацький шлях
Що шаленієш від таких побачень!
Краса така у світі, що вона
Спроможна розбудити й найчерствіших!
І це вона приносить – навіть в снах! –
Найсолоніші й найсолодші вірші...
5.06.11 Серез – Афіни
***
У перший день весни – подвійне свято,
Хоча на вулиці так рясно сипле сніг,
Але навколо нас добра багато,
Якого вистачить для нас усіх!
В душі – весна! Весна в словах, картинах!
Квітує в серці! Сяє у очах!
Щаслива завжди буде та людина,
Яка для інших осяває шлях.
Весну вславляє творчістю і хистом,
Працюючи, народжує шедевр,
Дні зв′язує свої в разки намиста,
Які дарує щедро всім тепер!
Ось – літні намистини… Там – осінні…
І кожна з намистинок – творчий злет!
Не маючи у серці й крихти тіні –
Натхнення рветься вище і вперед!
О, творчість, незбагненна, таємнича,
В тобі одвічний присмак новизни…
Ти відкриваєш нам своє обличчя
Прозрінням світлим в перший день весни!
1.03.18 Харків
***
Усе життя вона тут прожила!
Гектарів стільки тут переполола...
Стоїть самотня хата край села,
Завершуючи разом спільну долю...
19.01.11 Віта Поштова
***
...Усе минає в цьому світі!
Усе минає...
І - змінюється він щомиті.
А нас єднає
Бажання жити в щасті й мирі,
Де рідні стіни!
І не летіти,
Як у вирій,
В чужі країни...
3.03.23 Ратінген
***
У таверні п’ю помірну каву…
Хвиля лиже ніжки у стільця…
Забуваю всі нагальні справи,
Що мене картали безкінця!
Не холоне кава ароматна –
Спека їй холонуть не дає.
Кава грецька – в цілім світі знатна
І її, як творчість, спрагло п’єш!
Забуваєш, день який сьогодні:
Народилась я колись давно…
День, що дарував життя, свободу,
Розчинив у світ – моє! – вікно…
Років нараховано чимало…
Друзів нажила – дай Бог усім!
І кохання, і розлуки знала!
І звучав і реквієм, і гімн…
А тепер ось – острів, люди, чайки,
І звучить якийсь заморський вальс…
Вибачайте, друзі, вибачайте,
Я вже скоро повернусь до вас!
Буде стіл у нас без восьминогів,
Та, ніж цей, ніскілечки не гірш:
Адже ми поставим на триногу
Наш чавун і зваримо куліш!
31.05.12 Марафонас
***
У цей останній року вечір -
Найпершого у світі року! -
Долоні покладу на плечі
Й замру від тебе за півкроку...
Останній вечір... Ніч остання...
А завтра - буде все спочатку:
Найперше сонячне світання -
І знов не все в нас буде гладко...
Але життя різноманітне
Й таким залишиться й надалі:
Воно - із бур"янів і квітів,
Воно - із радості й печалі...
Але ж воно у нас єдине!
І іншого - уже не буде:
Одна на світі Україна
І ми - такі як є - в ній люди.
Остання ніч старого року,
Що не повториться нізащо!
...Вже рік новий за кілька кроків -
Нехай ми будем в ньому кращі!
31.12.15 Харків
***
У чорний список занесла тебе –
Мій номер телефона недоступний!
Мене немає тут.
І там.
Ніде!
Який твій буде крок тепер наступний?..
20.10.11 Житомир – Київ