***
Франкфурт наближається спроквола…
Хмари, хмари… А над ними – ми!
Та літак уже зробив півколо:
Знак – хоча б якоїсь! – новизни…
І, насправді, стали хмари вище –
Франкфурт унизу
І відкрився водоймища, і кірхи, й вишки –????????????????
Показавши нам свою красу!
Місто наближається все швидще:
Більшають будинки на очах,
Небо віддаляється все вище
І тримає сонце на плечах.
Франкфурт підстеляє злітну смугу –
Зниження, посадка – ось і все…
Я сюди вже прилітаю вдруге –
Вдруге іриси мені несеш!
Знаєш: квіти ці – дитинства квіти,
Згадки про давно минулі дні…
Ірисам не можу не радіти –
І тому даруєш їх мені!
…А коли я буду відлітати –
Франкфурт заіскриться у вогнях:
Буде їх, як і зірок, багато!
Франкфурт весь – немов Чумацький шлях!
Той, далекий, з теплого дитинства,
Що до цього часу зігріва…
Недаремно серце раптом стисне
І заклякнуть у душі слова!
…На прощання подаруєш знову
Іриси небесно-голубі!
Я скажу одне-єдине слово
Тихо так, щоб чутно – лиш тобі…
10.01.14
Барселона – Франкфурт