***
Кам'яними брилами
Падають слова.
Ми були щасливими,
А тепер по швах
Розповзлося щастя враз–
Вкупу не звести...
Квінтесенція образ
Розвела мости..
Рашка знавіснілими
Ордами іде...
Ні, не будуть цілими –
Не втечуть ніде!
Трупами безславними
Засмітять поля.
Вистоїмо, вправимось,
Бо – своя земля!
Проженем непроханих
Злодіїв-гостей –
Згинуть, наполохані
Мужністю людей.
Рашка – злісно-підлісна,
Скотська і пуста...
Україна – цілісна,
А земля – свята!
17.11.22 Ордіно – Андорра ла Велья
***
Картини Ре'мбранта... Стою німа.
Між ними й мною не життя – століття...
Між ними й мною – вікова пітьма...
Часи тяжких страждань і лихоліття...
А полотно живе через віки
І пам'ятає, певно, майстра руки
І досвід – і солодкий, і гіркий –
Часи натхнення і пекельні муки...
Стою перед картиною. Мовчу,
Хоча думок і відчуттів – безодня!
Неначе все тепер вже по плечу –
Мов щось відкрила у собі сьогодні...
29.09.24 Амстердам
КАТЯ CHILLY
Як ця Русалка
Мавка
Дюймовочка
(я не знаю як ще назвати це чарівне створіння)
маючи такий голос
і так уміючи користуватися ним
примушує своєю творчістю
сміятися і плакати одночасно
де та Сила що дає їй силу
Земля
Вода
Небо
Всесвіт
слухаючи її такі думки народжуються в серці
і потім ще довго не полишають його
бо відповіді не знаходиш
це як НЛО
як потойбічний світ
мов кульова блискавка
як все те
що не підлягає звичайному
поясненню і розумінню
дай Боже Сили
Натхнення
Любові
тій що розтривожує наші душі
входить своїм голосом в них
не даючи зачерствіти
замулитися
змиритися
звикнути
8.04.12 Київ
***
Каштани падать почали,
Озвучуючи стуком миті,
Лежать, умиті-перемиті
Під краплями осінніх злив..
А ще недавно, мов – цвіли,
Піднявши в небо парасольки,
Під співи горобця та сойки –
А нині у полоні злив...
...Недавно юні ми були,
Тепер же – досвідом багаті,
Хоча завзяті та крилаті,
Але – на перехресті злив...
9.09.24 Ратінген
***
Клечана неділя... Гіркі аромати,
Бо нині в країні війна...
Сусідчин синок не вернувся до хати –
І мати, нещасна, одна...
Нема кому клена зрубать на клечання,
Нарвати любистка в саду...
Немає світання – лишилось смеркання:
Вколисує в хаті біду...
22.06.24 Дюссельдорф
***
Клюють синички сало за вікном,
Прив'язане ще звечора до сливи...
Сад оповитий ще солодким сном,
Зате синиці жваві та щасливі!
Так мало треба їм для щастя! Ось:
Шматочок сала і людська турбота –
І серед снігу свято відбулось.
І навіть вітер не чинив їм спротив.
По черзі підлітають і клюють,
Мов маятник, розхитують мотузку,
Немов і справді свято нині тут,
А холоди розсипались на друзки!
Така дрібничка: сало у саду
І пригоршня крупи у годівничці –
Та цим відведено чиюсь біду
І промінь сонця світиться у шибці!
4.12.20 Харків
КОДЕКС ПОВАГИ
Ми бачимо обрій по-різному,
Бо кожна з жінок – особлива.
В житті цьому – ніжному й грізному –
Оцінка її – надважлива!
Бо жінка була берегинею –
І нею залишиться завжди:
Живе у душі з Україною
В обіймах любові та правди.
Взаємоповага до іншого –
Це шлях компромісу і миру.
Ніхто з нас не хоче погіршення –
Добра всі ми прагнемо щиро!
Терпінням, добром та увагою –
В такий ненасильницький спосіб –
Ми ніжністю, а не відвагою,
У світ цей гармонію вносим.
Не знаємо злості та заздрощів,
Тепло наше вічне й нетлінне,
Є спільні печалі та радощі
І спільний наш дім – Україна!
10.11.15 Харків
***
Колаборанти. Зрадники. Нікчеми.
Вони подібні молі, мошці, тлі...
Я не торкалася цієї теми:
Гадала, їх так мало на землі! –
Вони не варті читачів уваги –
Вони сміття вкраїнської землі,
Бо їм би тільки гроші та розваги,
А душі їхні чорні й замалі...
Їм не відомі почуття людини,
Яка воює на передовій,
Бо та – зі сталі, а вони із глини,
Бо та – наш захисник, вони – це гній.
3.04.23
***
Колаборантів підлість душить!
Без честі, совісті, ідей -
Сміття на вулиці і в душах
У сміттєзвалищних людей...
1.02.23 Ратінген
***
Коли вже сил у нас не стане
І серце стиснеться в журбі,
Ми завітаєм до Вітани,
Щоб душу лікувать собі.
Побачити лелек у лузі,
Послухать жаб і солов‘ів,
Відчути: всі ми в світі друзі –
І нам не личить страх і гнів.
Пасує лиш любов і ніжність,
Тепло і щастя цілі дні!
А якщо є яка розбіжність –
Ми пересилимо її!
29.07.20 Харків – Шарівка
***
Коли коловорот проблем
Затягує мене все глибше,
Різноманітність справ і тем
Стає за мене значно вища,
І часу вже не вистача,
Щоб вирішити хоч що-небуть,
І я, мов під дощем курча,
А не у хвилях білий лебідь –
Я думаю про вас, мої
Захисники країни й світу,
Що рік ведуть уже бої,
Щоб ми могли колись радіти
І обійняти знову вас,
І плакати, і цілувати,
І дякувати вам щораз,
Що вистояли ви на чатах,
Не віддали свободи їм,
Тим ненаситним московитам,
Співає світ вам дяки гімн,
Уже не боячись, відкрито!
...Проблеми всі стають мілкі,
Як після дощику калюжа.
Й повторюю слова такі:
– Ми з вами, ЗСУ й Залужний!!!
26.02.23 Ратінген
***
Коли людина неспроможна мислить,
Оцінювать тверезо обстановку –
То в прірву пада,
То дереться в висі.
І все, що робить – робиться без толку.
Безглуздо, безпуття,
Даремно, марно!
І не сприйма порад і консультацій.
В думках досягши висоту захмарну –
Чекає на усе гучних овацій.
Усі свої невдачі не сприймає.
Переосмислить помилки не хоче,
Бо різних комплексів смугасті зграї
Летять їй вічно
В невидющі очі.
21.09.23 Дюссельдорф
***
Коли поганці щезнуть і земля
Від них очистить води і поля –
Засяє знов зоря свободи
Для українського народу.
Дай Бог, щоб утекли з країни
І ті, хто їй стріляв у спину,
Себе збагачуючи на крові...
Хай утікають, доки ще живі.
Хай самознищаться усі вони,
Хто грабували й з їхньої вини
Було ще важче у окопах
Й війни затягувались строки...
Не вірю в справедливість суду,
У нас він – видимість, облуда –
Бо злодії жирують, не сидять,
Їх повертають до корит назад!
Продажні судді наскрізь прогнили,
Вони найперші трутні, вороги,
З них починати треба владі –
Та влада їм безмежно рада!
...Суддя ручний і кишеньковий
Для влади знадобиться знову?!
27.06.23 Хлой
***
Колискову б заспівати
Знов малесеньким дівчатам,
Та вони повиростали,
Вже від мене вищі стали.
Час летить нестримно-стрімко –
Вже життя нова сторінка:
Я дивлюсь на них, радію,
Це – майбутнього надії!
17.11.22 Андорра ла Велья – Ордіно
***
Колись було таке гучне село,
А нині – глухомань одна та й годі,
Немов життя у нім і не було –
Лиш бур’яни в саду і на городі…
Ніхто вже не гуляє тут весіль,
Лиш похорони – й тих з десяток буде…
Сповзається гадюччя звідусіль,
Бо вимирають вже останні люди…
Лиш зорі яскравіють у ночах –
Людина неспроможна їх розрушить.
Не вистачає сили вже мовчать…
Кричати ж – болем розривати душу!...
4.08.12 Київ – Полтава
***
Колись, давно-давно, у мирний час веселий,
Ми так любили задивлятись в небо синє
В містах великих і в маленьких світлих селах!
Та все у нас – до навпаки! – змінилось нині...
Закрийте небо! Від скажених злих сусідів!
Бо цілять в школи та пологові будинки!
Від них у нас давно і смерті, й горе, й біди...
Від них – віками! – ми не маємо спочинку.
Благословенні будьте, всі солдати наші,
Хай береже вас Доля, Бог, Земля і Люди!
Ви – боретесь! П'єте за нас страждання чашу...
І перемога України – буде, буде!
2.01.24 Мінден – Ессен
«КОЛИСЬ…»
Завжди щось відкладаєм на колись –
Ще стільки днів попереду і років!
Події, що в житті не відбулись,
Не дочекались довгожданих строків,
Слова, що не злетіли з наших уст,
І мрії, що не вилились в події,
А вже на кладовищі хрест чи бюст –
І на «колись» немає вже надії…
28.10.07 Харків
КОЛЬОРОВА ЗАПОЛОЧ...
Світлій пам’яті бабусі
Марії Захарівни Микитенко
Кольорова заполоч у руках бабусі.
Мішковина нею влітку пофарбована.
Я, мов заворожена, на шитво дивлюся,
Спритністю бабусиною зачарована!
Скільки ж нею хрестиків вишито ночами!
Квіточка до квіточки – вже й вінок плететься.
І пісні то радісні, то гіркі й печальні
Линуть і торкаються до мойого серця...
Колоски між квітами й грона виноградні,
А внизу на килимі вишито: "Марія".
Я в дитинстві вчилася у бабусі радо,
Але килим вишити – нездійсненна мрія...
5.03 23 Ратінген
***
Корупція зашкалює!
А я
Не можу зрозуміти:
Як на кро'ві
Ганьблять і рід свій,
І своє ім'я,
Не маючи в душі
Й зерна' любові?!
14 08 23
***
Кров захисників їм не пече...
Серце за країну не болить...
Зброя не давила у плече...
Їм не суд – а куля, в серце клин.
Їм би – на стражданнях багатіть!
І сухими вийти із води!
Гниди владні протягом століть
Стільки принесли усім біди!
В кожного народу є вони:
Щастя – гроші, тільки щоб – без меж!
Без сумління й почуття вини.
І – без страху: суд продажний теж.
Вже дев'ятий рік іде війна.
А підло'ти менше не стає.
Опустились до самого дна,
Множачи збагачення своє!
Бо воно на крові. На смертях
Тих, хто за країну в пекло йде!
На дитячих, батьківських сльозах!
Кари – ні на кого і – ніде!
Бездуховні ниці пацюки,
Що гребуть під себе все підряд!
України шлях такий важкий,
Та йдемо вперед, а не назад.
Переможем орків. І своїх
Злодіїв, продажних суддів теж,
Що на крові гроші для утіх
Крадуть у захисників без меж!
А війна для них – щаслива мить,
А не горе, біль, страждання, гнів!
І душа за смерті не болить.
Хоча де душа в таких людців?!
25.07.23 Дюссельдорф – Ратінген
***
Кущі й дерева миті-перемиті,
А дощ дрібцює третій день підряд,
І кроком не поступиться назад,
Все впевненіше наступа щомиті!
Бреду наосліп по траві холодній…
Куди й навіщо – в серця розпитай,
Із нього радість ллється через край –
Як дощ із хмари вчора і сьогодні!
Не вірю я, що дощ буває злим…
Радію щиро краплям дощовим,
Ловлю їх, як метеликів, в долоні.
Вони ж негайно падають з руки,
Спішать у переповнені струмки,
Щоб соком влитись в ягоди червоні.
(Дарунок долі, 1990)
КУПАЛЬСЬКИЙ ДОЩ
Цілий день на Івана Купала
Небо землю дощем поливало!
І летіли й летіли краплини,
Не стихаючи ні на хвилину!
Обмивали і квіти, і трави –
Прохолодні та ніжно-ласкаві!
Шепотіли: «Хіба ж ти не знала:
Дощ – це щастя на Йвана Купала!»
6.07.05 Золочів – Сковородинівка