МАТЕРІ ХУЙЛА
Я завжди була проти абортів,
Але нині думаю про те,
Що, якби цей недоносок чортів,
Згинув від аборту – світ би стер
Стільки горя і смертей дитячих,
Стільки сліз нещасних матерів!..
І від люті я стаю незряча,
Душу душить справедливий гнів!
Виродку, народжений для горя,
Для розрух, смертей, убивств, пожеж,
Молиться весь світ, щоб здох ти скоро!
Моляться живі. І мертві теж…
Карлику, і зростом, і душею,
Збоченцю, який не має меж…
Гниль, що розповзлась як мор землею,
Як ти, дітовбивце, ще живеш?! 27.03.22
***
Майдан-прозріння буде вічно жити
У пам»яті народу України,
Кати його не можуть задушити,
Бо дух свободи – наша серцевина.
І хто б там що не говорив, та воля –
Це риса характерна українців:
Терпіли довго – нині вже доволі!
Ми разом сила, а не поодинці!
Як легко навпіл розламати просо,
А віника – непросто, як не пробуй!
Пробачення в народу хай попросять,
Хто переповнені до нього злоби.
Ті, хто не бачать, що людина кожна –
Це часточка народу України!
Одну людину ще зламати можна,
Ніколи тих, хто разом і єдині!
8.01.14
МАМОЧКО, ГОЛУБКО, НІЖНА ЛАСТІВКО…
Світлій пам’яті мами,
Марії Олександрівни Микитенко
Мамочко, голубко, ніжна ластівко,
Вже в думках лише звертаюся до Вас…
Відійшло нещастя Ваше й щастячко –
Все в собі перемолов нещадний час…
За минулим – гірко так і боляче,
Як вода в ріці – усе життя спливло,
В снах до Вас душа так ніжно горнеться –
Ви снитесь, моє дитинство і село…
Ви, мамусю, з вічними турботами,
Що від посівної – і на цілий рік!
Зранку завантажені роботою,
Ще й сім’я на вас: дві доньки й чоловік.
Господарство, сад із огородами,
На роботі Ви – і керівник, і друг,
Не пишались ні знанням, ні вродою,
Бо душа була у Вас, як ніжний луг…
Відійшло нещастя Ваше й щастячко,
Все в собі перемолов нещадний час…
Мамочко, голубко, ніжна ластівко,
Вже в думках лише звертаюсь я до Вас…
1.06.08
Київ – Полтава
***
Матір Божа, захисти солдатів!
Хай діждуться сина в кожній хаті!
Хай не будуть родичі страждати!
Хай навік скінчаться наші втрати,
Адже й так загинуло багато,
І вночі дитя ридає: "Тату!"-
І страждає і дружина, й мати...
Матір Божа, стань за них на чатах,
Щоб могли Вкраїну захищати!
Молимось: Храни їх, Божа Мати...
14.10.23
Егіна
***
Матусю, я прошу Вас, не хворійте!
Дивіться: знову випав світлий сніг!
Коли Ви поруч – ми ще й досі діти,
А слово «мама» – наче оберіг.
Не треба хвилюватись, все минеться,
Настане скоро радісна весна!
Хай Ваше добре материнське серце
Ніколи болю й прикрощів не зна.
28.02.05
***
Мені сьогодні надзвичайно добре
У світі цім!
Вже сонце покотилося за обрій…
Лиш в кулаці
Лишився найостанніший промінчик…
Не видно вам?
Не дивно – не листочок, не камінчик…
Та я віддам
Його вам знову вранці рано-рано –
Ловіть, летить!
Він залікує ночі темні рани
Всього за мить!
Розправить шлях, що вчора був нерівний
І негладкий,
І в небо знову ввірветься все рівно,
Бо він такий!
А я не буду жалкувати зовсім –
Так має буть:
Він прокладає в скороспілу осінь
Короткий путь…
24.07.20
Харків
***
(акровірш)
Мені твій голос – голос із дитинства,
А сміх твій – сміх без крапелечки суму!
Радіємо – і наче час спинився:
Фантазії пригадуєм без глуму.
У нас було дитинство – без хмаринки!
Широке, як лани, дзвінке, як пісня,
І всі дороги, і вузькі стежинки
Такі були завжди незвичні, різні!
У нас було усе:
Ромашки в полі,
Налиті сонцем яблука,
І груші,
Надійність дому,
Абсолютна воля –
Мені і подрузі моїй Марфуші.
«Ич, ґонористі!» –
Каже дід Григорій.
«Ич, і розумні!» – каже дід Микола.
Такі щасливі – ще не знали горя!
Ет, що там горя! Суму – й то ніколи!
Нас бабусі любили:
Коло хати
Обох навчали то саджати квіти,
Земельку розпушити, то збирати
Дозрілі зерня – й навесну сушити…
Обидві виросли лише в любові –
Батьки щасливі у сім’ї,
Роботі,
Обидві розуміли рідне слово,
Мелодію душі,
Тепло турботи…
А дружба визрівала, як насіння
Осонценого соняха в городі:
Бабуся виб’є із таким умінням –
І жодної зернинки не пошкодить!
Йой-йой,
Минулося дитинство наше,
А ще, як поруч – ніжне і ласкаве!
Ми берегли його, як повну чашу!
Ич, як не берегли – а розплескали…
***
Метро несеться з міста в місто -
Йому вже під землею тісно!
На волю знову рветься, звісно,
Петляє між полями й лісом!
Там, де густих дощей завіса,
Він рухається, наче в тісті,
А де яскраве сонце сяє -
В повітрі літаком злітає!
Мандрує зверху він охоче -
І знов під землю вже не хоче.
... Ось так і наша Україна
До волі рветься безупинно!
20.04.23
***
Метро чекати три хвилини -
Ще стільки часу:
Малюю олівцем картину.
В ній - все відразу:
І потяг, що летить з тунелю,
Голубка поряд,
Яскраве світло під землею
Й печальний погляд...
Малюнок невеселий, звісно,
Та що робити -
Такий вже час у нас невтішний:
Пруть московити...
Гидкі потвори, а не люди -
Смертям радіють.
Вони людьми уже й не будуть -
Нема надії.
Вони звіріють від жадоби
І заздрість квилить,
Бо безуспішні їхні спроби
"За три дні - Київ"!
Вони - нікчемні окупанти,
Дітей убивці,
А наші воїни - гаранти
Всіх українців!
Народ наш бореться за волю.
Він - захищає
Усіх від смерті та від болю -
Й русню карає!
... Вже промайнули три хвилини -
Сідаю в потяг.
Нехай московська нечисть гине
І нині, й потім!
Щоб перестали воювати
Й не знали злетів,
Й не розповзлися, ніби гади,
По всій планеті!
22. 12. 22
***
Ми в боротьбі з ворогами
Серед вогню та атак,
Йдем бойовими стежками -
Безлад змінити на лад.
Воля і впевненість з нами -
Це як молитва, як знак.
...Розстаємось з вояками,
Що вже не прийдуть назад.
...Час обгортає бинтами,
Хоч не лікує ніяк.
17.09.23
***
(акровірш)
Ми в центрі липня живемо,
А він -
Рушійна сила літа і вершина!
Ич, як сховався вітер у траві...
Неначе сонце, сяє жовтим глина...
І так безпечно, спекотно в душі...
Ковтає липень наші всі образи
І ніби закликає не спішить:
Мить - і скінчиться все тепло відразу!..
Замовкнуть птиці, коники, джмелі...
Пожовкне листя,
Опаде на трави,
Бо осінь розіллється на землі,
А потім знов піднімуться отави...
Жучки й комахи з'являться,
А нас -
Нас вже не відвернути від чекання
На сірі дні із дощових прикрас,
Які так щедрі на стрімкі прощання...
Минає липень з таїнствами свят...
Перетікає через серпень в осінь...
Енергію тепла верта назад,
Рішучо-гордий, ні про що не просить!
Енергію вітрів несе вперед,
Можливо, в осінь, а, можливо, в зиму...
Осонцює собою власний злет -
Горить сонцями гаряче незримо!
Ні на хвилину липень не зника
Із нашого життя, коли - липневі -
На пульсі часу і його рука,
А чи м'яка, як мох, а чи -
Сталева?!
14.07.23
***
Ми говорили, що краса спасе,
Писали вірші, музику, картини –
Та ця війна зламала геть усе,
Змінила нас із першої ж хвилини!
Змінила світ підступністю вождів
І зрадою найближчого сусіда –
І розбудила в нас прадавній гнів,
Обрушивши на нас воєнні біди!
Нас об»єднали спільні вороги,
Любов до України і свободи.
Ми, як ріка, в якої береги
Так розійшлись, що вже немає броду!
Ми зціплені усі в один кулак.
Нас убивають зрадники й заброди.
І гинемо в боях – усе це так,
Але не зречемося ми свободи.
Земля велика і така мала!..
А Україна – найдорожча в світі.
Сусіди принесли нам стільки зла,
Що іншим би – несила пережити…
Та – живемо! Складаємо пісні
Про всіх полеглих – нами незабутих.
Та – живемо! І кожен день в борні
За землю нашу й за дітей майбутнє.
27.01.15
***
Ми — гончарі.
І ліпимо своє життя
Хто як уміє
Або як захоче...
Ти заслуговуєш, звичайно, співчуття,
Хоч співчуття не в очі —
Позаочі!
Ти допоміг зліпить
Цей затишний куток —
Останню намертво
Уклав цеглину,
Помилуватись відійшов убік на крок,
Піднявши очі,
Розігнувши спину...
Ну й що тепер?
Високий мур стоїть міцний,
Йому вже не страшні вітри і зливи.
Ти збудував.
Але ж —• куток!
Але ж — який?
...Чи будеш в ньому ти щасливий?
МИ З УКРАЇНИ
1
Доброго ранку!
Ми з України!
Орки рашистські, тремтіть!
Ви принесли тільки смерть і руїни –
Здохли були б у цю мить!
Ненависть наша до вас незгасима,
Ви, споконвічні раби!
Всіх вас відпустить назад Україна –
Лиш підготуйте гроби.
2
Доброго дня вам!
Ми з України!
Звірі російські, чуєте нас?!
Стільки ще тут вас ганебно загине
Тих, що хворіють на сказ!
Щоб ви навіки пощезли зі світу!
Щоб вас вбивали і дійсність, і сни!
Хай проклянуть вас і внуки, і діти
За ров’язання війни!
3
Доброго вечора!
Ми з України!
Це наша світла священна земля!
Ми захищаєм її щохвилини –
Орки гниють на полях.
Кожен, хто піде на нас – тут загине:
Є ще поля, де рашистам гнисти!
Вічно жива й буде жить Україна!
Здохніть, ординці-кати!
24.03.22
Ратінген
***
Ми навчились вітатись ліктями
І вчимося тримати дистанцію,
Бережливими бути з літніми,
Розлучилися з парними танцями.
То засліплені, то на милицях,
За трибуною і за кліросом...
Світ змінився і ми змінилися -
В нас мутація разом з вірусом...
30.11.20
Харків
***
Ми нині змучені усі. Усі,
Бо подумки з героями в окопах.
Йдемо по мінах, ніби по росі.
Й печаль в душі безкрая і глибока.
Як відмолити? Як допомогти?!
Як передати почуття подяки?
Не перестати гріти і світить?
Як усміхатись ніжно, а не плакать?!
12.03 23
***
Ми перше покоління без війни,
Але вона і нас таки дістала -
І, розстріляла наші мирні сни,
В будинках закида'ла й у завалах...
Глушила ранок той вогнем ракет,
І танками вривалася із рашки,
Бо пережити не могла наш злет -
Без України на росії тяжко.
Не може кремль змиритися, що ми
Кайдани розірвали й стали вільні,
Що вийшли з-під російської пітьми,
Яка віками нас вкривала щільно.
... А що таке росія без татар?
Без чувашів? Марійців? І таджиків?
Вона не може без війни та чвар -
Лише з грабунками така велика!
... Буряти і якути - всі вони
Колись були загарбані москвою.
У цьому вже немає новизни:
Вони не дочекалися розвою.
... Алтайці, адигейці, як усі -
У давньому й безвихідному рабстві:
Анексувала землі звідусіль
росія із презирством і нахабством.
... Башкири, дагестанці, інгуші -
Оце і є росія повнолюдна?!
москва давно вже цілий світ смішить -
Без них усіх вона якою буде?!
Загарбані і надра, і ліси,
Степи і гори, і повітря, й води!
Ні грудочки землі, а ні роси
Своєї вже немає у народів.
... Калмики, кабардинці - як без них?!
Ким керуватиме тоді "месія"?!
Хоча б один народ із рабства зник -
Чи буде повнокровною росія?
... Єзиди? А чеченці? А мордва?
Лезгини? І тувинці? І хакаси?
Можливо, пам'ять їхня ожива -
Й вони з ярма звільняться всі відразу?
Бо перед кожним із народу - гріх:
У різний час винищували кожен!
Втомилася пригадувати всіх -
Вони самі все пригадати можуть.
москві не змити вічної вини
За всі злодійства, вбивства та знущання!
Народи підневільні... Та й вони -
Захочуть від росії від'єднання.
24.02.23
МИТЬ НАРОДЖЕННЯ ВЕСНИ
Як м'яко пахне тогорічна хвоя!
Які зринають мрії і думки!
Який високий берег і стрімкий!
Яке пречисте небо наді мною!
Немов маленькі їжачки сердиті,
Шишки гуртом зібрались круг сосни,
Готуються до зустрічі весни,
Дощем холодним чисто-чисто вмиті!
Трава струсила з себе сни зимові,
А сонце обігріло, як завжди!
І ми з тобою теж прийшли сюди,
Щоб відігріти погляд, серце, слово...
МИХАЙЛОВЕ ЧУДО
Михайлове чудо… Це свято навіки моє!
Це свято продовження нашого славного роду
І все те найкраще, що нині в житті в мене є –
Без свята Михайлова чуда не здійснилось зроду б!
О, славна Полтаво! О, славен ти Харкове мій!
Я вдячна обом вам, мої найрідніші у світі,
За те, що давали чимало бажань і надій,
Навчили мене працювати і праці радіти!
Я вдячна за все, що було і минулось, нажаль –
Ніщо не буває і бути не може навічно…
Приходить той час, коли душу захопить печаль
І ранки стають безпросвітною чорною ніччю…
Та діти примушують якось ожити крізь біль,
І сили знаходити, щоб усміхатись на людях…
І не розчинитись навіки у власній біді,
І вірити: більшого горя довіку не буде!
Бо – син є і внуки, і донька і внуки – вони
Продовжать наш рід на століття і далі, і далі!..
Михайлове чудо – початок добра й новизни,
Які лиш примножать майбутнього часу скрижалі!
19.09.19
Ель Пас-де-ла-Каса – Ель Тартер
***
Мій місяць проліта -
А я й не помічаю!
Спішать мої літа -
А я неначе скраю!
Щось коїться таке,
Що й сам не розумієш...
Життя гірке й важке
Закреслило всі мрії...
Навколо стільки бід,
Що змовкли сміх і пісня -
Розколотий наш світ
Тепер на "до" і "після"...
20.05.23
***
Мій улюблений травень
Невеселий такий...
Ні, не в ньому тут справа -
В мене час нелегкий...
І не він невеселий,
А нерадісна я...
Настрій мій - металевий,
Переораний шлях...
Пересохли вже й сльози...
І ніяк не засну -
Навіть травень не в змозі
Зупинити війну...
12.05.23
***
Міста - намисто нашої планети.
Ліси - волосся нашої планети.
Степи - роздолля нашої планети.
Моря - прозорість нашої планети.
А гори - це готовність світлих злетів!
... Війна - це розпач нашої планети.
1.05.23
***
Місто вже приспане...
В млявих вогнях
Вечора рештки гребе...
Втрата хвилини...
Години...
Дня...
Втрата себе...
15.05.23
***
Мов книги в бібліотеці
ми з тобою
розміщені долею
на різних полицях життя
і тому наші зустрічі
відбуваються надто рідко
доки не передбачувана рука долі
не з’єднає нас
в якусь мить
на одній із полиць
9.03.04
Київ
***
Мов “простьолка” – дорога стелеться,
Сонце – ніби в печі вогонь!
Зустріча мене Новоселиця –
Світлий острів дитинства мого!
У дворі – і каштан, і ялина,
І береза, й шовковиця ждуть.
Тут – життя мого світла перлина,
Бо воно починалося тут.
А повітря – до серця горнеться,
Наче пам’ять у нього є…
І туркоче на липі горлиця,
І зозуля на дубі кує.
Пробіжить їжак під калиною –
Солов’їний розбудить спів,
І відчую себе дитиною
Непомерлих іще батьків…
15.04.08
Харків
МОЄ БАЖАННЯ СОБІ ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Другий день народження в війні...
Другий рік, як світ перевернувся...
Не до дня народження мені...
Хай би кожен воїн повернувся!!!
31.05.23
***
Молили миру споконвіку ми
І мирними були – не нападали.
Що ж нині коється між нашими людьми,
Чому держава – мачухою стала?!
Коли цей безлад щезне поміж нас?!
І зраджена – вже вкотре! – Україна
Через брехню й підступність ще хоч раз
Повірить в силу істинного сина?!
23.12.13
***
Молодь від'їжджає... Назавжди'?!
Молодь від'їжджає з України...
Від вогню, ракет і від біди,
Щоб у пеклі рашському не згинуть...
Молодь виїжджає... Окрім тих,
Хто у серці має Україну,
Захища її від бід і лих,
Ворогам не відкриває спину.
Залишились ще чоловіки
Після генетичного відбору...
Шлях у них складніший, нелегкий,
Бо ідуть в житті вперед і вгору.
Їм, як і отим, відомий страх,
Тільки є ще почуття сильніші -
І тримають зброю у руках,
На нулі заповнюючи ніші...
Кажуть: "Ну, а хто, якщо не ми?..
Не віддати ж землю дикій раші?!" -
Й закривають нас усіх грудьми
Наймужніші воїни найкращі...
10.08. 23
Дюссельдорф
МОНОЛОГ МАТЕРІ-УКРАЇНИ
В мені живуть герої і раби.
Я – Україна.
Вставай з колін, борись, хоч щось роби,
Щоб зватись – сином!
23.12.13
***
Море Каспійське не можна назвати безкраїм,
Бо острови помережили всюди його...
Так мою душу печаль і у радості крає,
Спалює спокій, немовби рашистський вогонь...
Світ невеликий, беззахисний проти фашизму.
Кожне життя на прицілі у недолюдей..
Все розглядають крізь власну ненависті призму
І крізь засилля загарбницько-лютих ідей.
Всі вороги їхні. Всіх треба їм обікрасти!
Землю, культуру, історію та відкриття...
В цьому для них насолода, вдоволеність щастям:
Ненависть, заздрість - оце їхнє справжнє життя.
Ми переможемо ворога. І неодмінно.
Підла русня поперхнеться усім, що взяла.
Феліксом з попелу встане нова Україна
І розпадеться на частки імперія зла.
3.06.23
Кіпселі
***
Морозний ранок легко диха,
Синіють ясно небеса...
Така пора тендітно-тиха!
Така вспокоєна краса!
Життя здається нескінченним...
Та що - здається? Так і є!
Ми проживаємо щоденно
Своє життя! І - не своє...
І часто це нерозділимо...
Й від нас залежить не завжди...
Це, як повітря, що незриме...
Потрібне, мов ковток води...
А різних доль густе сплетіння
Навколо всіх з дитячих літ,
Як у эемлі - дерев коріння!
Немов життів минулих слід...
7.12.23
***
Моя блакитно-жовта Україно!
Моя блакитно-жовто-золота!
Ніколи ти не вмреш і не загинеш –
Лише найкращою спроможна стать!
8.05.14
Харків – Київ
***
Моя дитинко лагідна, тендітна,
Красуне наша, харківське дитя!
Нехай твоя дорога буде світла
Із дня народження й на все життя!
Долоні підставляємо під долю...
Оточуємо ніжністю й теплом...
Щоб щастя й радості було доволі,
Щоб смутку і печалі не було...
Ти наша зірка, що зійшла на радість!
Сузір'я, місяць, весь Чумацький шлях!
В тобі така енергія й завзятість,
Як у вітрах вкраїнських у полях!
Ти - наша ніжність вічна і надія!
Ти - шум колосся і пташиний спів!
З тобою разом ми життю радієм
І не шкодуєм усмішок і слів!
27.10.23
Егіна
МОЯ ЩОДЕННА МОЛИТВА!
Все буде добре!
Буде все гаразд!
Повторюю вже вкотре, наче мантру!
І перед сном повторюю ще раз!
І знову повторю це ж саме завтра!
Все буде добре!
Господи, спаси
З моїм проханням кожного солдата!
Втрачати їх немає більше сил!
Ми втратили занадто вже багато!
Вони ж воюють за свою сім'ю!
За землю рідну!
Волю!
Україну!
Виходять з окупантами на прю!
О, Боже!
Захисти!
Нехай не гинуть!!!
22.05.23
МУЗІ
Моя одвічно невесела Музо,
Чого Тобі не вистача в житті?
Лишаю ради Тебе часто друзів,
Аби з Тобою буть на самоті...
Своїй душі приношу зайві болі,
Мов хрест якийсь невидимий несу,
У цукор дня – з учора сиплю солі,
В сьогоднішню любов – вчорашній сум...
То в небеса злітаю, як пушинка,
То в прірву каменем важким лечу –
Бо то з Тобою розмовляю стрімко,
То Ти весь день мовчиш, і я мовчу...
Сама себе зрікаю на самотність,
Сама собі ускладнюю усе,
Зате Тебе стрічаю, наче гостю,
Що, вірю, з часом спокій принесе.
То Ти... То я... То Ми! Куди подіти
Роз’єднуючу нас обох межу?!
І чи можливо, врешті, зрозуміти,
Чи Ти мені, чи я Тобі служу?..
8.01.01
Харків