А

***

...Аби лише' закі'нчилась війна!

Аби лише' без втрати територій!

...Аби не забувались імена

У пам'яті людей - своїх героїв!

12.12.25

***

Абрикоси! Квітнуть абрикоси -

Йде пора відродження нова.     

Підбираю захвату слова 

І від щастя лиш ковтаю сльози...

Абрикоси... Ніжні  аромати...

Бджоли те'пло у гілках гудуть... 

Непроста завжди вкраїнська  путь -

Звикли ми боротись і чекати .

Абрикоси круг моєї хати -

Білопінний загадковий рай -

Древній український рідний край!

І його ми будем захищати.

...Ось і нині в боротьбі з москвою 

Стільки полягло в боях синів -

Сплачуєм крізь болі, смерть і гнів

Волю ми найвищою ціною!..

12.01.23  Дюссельдорф

А ВСІ СВОЇ…

Як хочеться відволіктись від слів,

Які приносять біль собі та іншим...

І де ж мої щасливі світлі вірші,

Чому ідуть сьогодні зовсім інші,

Невже  вогонь ласкавий перетлів?!

Лишився тільки біль за всіх своїх,

А всі свої в окопах захищають,

А всі свої в будинках у печалі,

З серцями, що тепер немов зі сталі –

Сирени й дрони заглушають сміх...

А всі свої залишились без хат,

Без чорно-білих фото у альбомах,

І подались у невідомість з дому,

Тамуючи розгубленість і втому,

Зазнавши стільки непоправних втрат...

А всі свої в прострелених містах

Живуть на протязі недолі-долі,

Від орків настраждавшись вже доволі –

І гонить протяг клапті із юдолі,

І час від часу викида на шлях...

А всі свої чекають перемог

І моляться за кожного солдата,

І, хто як може, ЗСУ донатять,

Щоб якось, чимось запобігти  втратам,

Розвіяти війни безжальний смог...

А всі свої...

А не свої?

А не свої – жиріють на війні

І на крові синів найкращих в світі,

І гинуть воїни, ще майже діти,

Бо гнидам владним треба багатіти,

Щоб збагатити ще й своїх синів!

А не свої... А не свої... Це зброд.

І стільки їх, цих гнид, у нас в країні,

Що крадуть і грабують  безупинно,

Людей, захисників і Україну,

Не маючи ні честі, ні чеснот!

1.11.23 Тірана

***

А дитиночка ця ще й не знала про те,

Що вона народилась для щастя,

Що весною цей сад білим квітом цвіте,

Що хрестини в житті і причастя... 

Бо росія напала й ракета умить

Спопелила і маму, і брата...

І дитиночці вже не болить... не болить 

Дика радість скаженого ката... 

6.01.25  Дюссельдорф

 А ЗАВТРА – ТРИДЦЯТЕ – ЗАКІНЧИТЬСЯ ОСІНЬ…

                                                                До дня народження Олександра Супруненка

…А завтра – тридцяте – 

Закінчиться осінь…

Цей день – наше свято,

А нині – не зовсім…

Ні-ні, я не плачу –

Вже сльози засохли

І біль вже інакший –

По-іншому косить…

…А завтра – тридцяте …

Закінчиться осінь…

Довічно ця дата

Болітиме гостро!

Бо світле колишнє –

Таке незабутнє! –

Навіки залишить

Сліди у майбутнім…

Як радість – у горі,

Як сволок – на стелі,

Як острів – у морі,

Оазис – в пустелі…

Все те, що навколо

Було до нас чулим –

Ніколи-ніколи

Не стане минулим!

Слабка я і дужа

І в горі, і в святі –

Не стане байдужим

Ніколи тридцяте…

29.11.19  Харків

***

Айстри, айстри, вересневі квіти...

Осені жарини осяйні...

Їх же неможливо не помітить

В ці, що на межі із літом, дні!

Зір чарують, проникають в душу,

Пестять пам'ять літа, що зника...

Мов лілеї, що ростуть на суші,

Так і тягнеться до них рука...

Тільки доторкнутись – не зірвати –

Гострооких ніжних пелюсток,

Хай стоять у осені на чатах,

Доки не прийшов морозів строк...

Доки ще не падають сніжини

Й не гудуть поземкою вітри,

Доки всюди айстрові картини

Пишуться з-під вересня руки...

12.09.23  Дюссельдорф - Ратінген

***   

                        (акровірш)

Акації й тополі,

На диво, ще зелені,

А вітер на роздоллі

Сміється в кронах кленів –

Така пора...

А очі –

Самі собі не вірять

І сни такі пророчі –

Їх не замінять мрії,

Бо скоро прийде

Осінь,

Наповниться

Дощами,

А потім заголосить

Риданнями-піснями...

Е, час біжить

Нестримно:

Ковтає ночі літні

Оточує

Незримо...

А серце просить

Квітів!

Осіння прохолода

Ховається між листям,

А ми б і ще

Не проти

Насолодитись чистим

Яскравим

Сонця світлом,

Мінливою ходою

І полетіть над світом

Хмаринкою легкою...

Дарує серпень щедро

Осонцене прозріння –

Бо вже жовтіють верби,

Розхитують терпіння...

Осінній щем торкає,

Немовби павутина,

А молодість – безкрая! –

Солодка і дитинна...

29.08.16  Харків

***

Акації, осики та платани –

В Одесі нині зустрічаю ранок!

А сонце вересневе із блакиті

Шле ніжні промені мені щомиті!

Ще вчора вдень я навіть не гадала,

Що звечора вже буду на вокзалі!

... Що значить дружба! Клич її могутній

З минулого направлений в майбутнє!

І – кидаємо всі нагальні справи,

І – летимо в Одесу чи в Полтаву!..

Бо дружба нас притягує магнітом –

Мандруємо завжди за нею слідом!..

Обличчя друзів радісні та милі...

Лиман нам простеляє ніжно хвилі...

І підпливають лебеді без страху,

Бо мають не лише красу – й відвагу.

Маслина та смородина зелені

Листочки простягають знов до мене...

Тут все, як і було... Ні, навіть краще!

Я не забуду ті часи нізащо!

Минуле повертається в сучасність –

Й подвоює сьогодні наше щастя!

10.01.21 Одеса – Овідіополь

***

… А книга – будь-яка! – відрізок часу.

Відрізок радощів

І сум’яття,

Що зібрані докупи всі відразу!

Бо книга –

Це і є саме життя.

А вже яке...

Вдалося?..

Не вдалося?..

Судити будемо не ми.

Й не тут…

Не судді ми в життєвім стоголоссі –

У кожного неоднозначна путь…

В якої долі й що стоїть на чатах?

Не відають – й найстарші мудреці!..

Що нам іще приймати

Й що втрачати

В найпотаємнішім житті оцім?!

Чи буде завтра легше?..

А чи важче?..

Чи добрим буде світ?..

Чи знову – злим?!

Та сподіваємося, все ж, на краще…

Без віри в серці як би ми жили?!

19.11.17 Харків

*** 

                               (акровірш)

А липень знов дарунки

Роздає:

Твій день народження,

Етап життєвий!

Мить щастя – це народження твоє.

І –

Юність – як же час летить миттєво!

Сучасний світ на злеті, як стріла!

Упевненість,

Поєднана з умінням...

Радіє день від ніжного тепла

У милосердних сонячних проміннях!

Непередбачуваність, сила, таїна,

Енергія добра і розуміння –

Неперевершеність життя у яві й снах,

Коли пора

Осонцення й стремління!

28.07.24  Дюссельдорф

***

...А ми ще плачем в Україні,

Бо йде страшна війна.

Чекає довго мати сина –

У снах лиш обійма...

А син її воює вперто

І землю захища

Від ворогів, що сіють смерті –

Болить її душа!..

Горять будинки і дерева,

Ракети ллють дощем –

Війна на кожній гілці древа –

Вкраїнський біль і щем...

Ще підневільний Крим з Донбасом

У лапах ворогів!

Звільнити треба всіх відразу

Від рашських дикунів.

Батьки й сини воюють мужньо –

росія вже в імлі –

Ми переможемо з Залужним

Цю нечисть на Землі!

Й обійме знову мати сина –

І усміхнеться світ.

Й воскресне вільна Україна

На сотні тисяч літ!

3.02.23  Ратінген

***

Андорро, до побачення!

Нехай

У тебе буде все, як завжди, гарно,

Усі зусилля не проходять марно –

Хай розквіта все більше рідний край!

Хай будуть гори, води –

Все, як є!

І люди будуть добрі і здорові!

Ти в серце увійшла тепер моє –

Оспівую тебе в своєму слові.

Хай Піренеї бережуть

Тебе!

І чисті води хай несе Валіра!

Хай над тобою небо голубе

Довічно буде, як надія й віра!

14.02.14  Андорра ла Велья – Ель Пла де Сан Пірс

***

Ансамбль цикад, і хор цикад, і зведений –

Мов скрипки у руках не скрипалів!

Це – серпень із дарами надто щедрими

(Не відгорів, не щез, не перетлів!)

На острові роздолля квітів, променів,

Вітрів із моря, свіжих, як вода,

Не дістає ні інтернет, ні роумінг

(І, як не дивно, все це – не біда!)

Цикад оркестр (цих скрипалів не навчених)

Замінює собою геть усе!

(Нечуваних раніше і не бачених),

Що з ночі-ранку скрип оцей несе!

23.08.19   Кіпселі – Хлой

***

Анталія стрічає олеандрами

І жовтими суцвіттями лантани!

Я душу радо надихаю мандрами –

А згадую, що в нас цвітуть каштани...

Шепоче море Середземне хвилями...

Це душу зачаровує глибинно!

Всі дні здаються світлими, щасливими –

Та в серці ти, єдина Україно.

25.05.16  Манавкат – Сиде

АНТО'НИ

Древо роду - чотирьо'хсотлі'тнє.

Звісно, те, що збереглося в нас...

Те, що нам передали. Ми - дітям.

Те, що рід - крізь бурі часу! - спас...

Є в роду Івани й Олександри.

Є  в роду Марії й Ганни є.

Та ім'я Антон - як часу мантра -

Осява'є все життя моє. 

Кожна гілка древа родового -

В кожному із чотирьох століть...

І синок у мене, слава Богу,

Теж Антон - то ж, значить, все, як слід!

15.10.25  Афіни

АНТОНУ, СИНУ

                                                   (акровірш)

А час прискорюється з кожним роком,

Немов його хтось в спину підганя...

Такий життєвий шлях - мов степ - широкий,

Озвучений піснями солов'я!

Натхненно всесвіт простяга обійми - 

У нього стільки сили та тепла!

Солодкий вітер хвилю щастя здійме!

Ич, як печаль він спалює дотла!

Нові стежки й нові круті дороги

Унеможли'влюють застій думок.

З прийдешнім кожним днем і з кожним роком!

Добро 

Освячує твій кожен крок!

Буває, втома звідусіль обступить,

Розкриє темні крила, ніби ніч...

Опісля ранок ніжність розбудить,

Мов ліки - промені пошле навстріч!

І знов прилине сила та натхнення!

Бадьорість,

Легкість, успіхи,

Азарт

Гортатимуть 

Ося'йне

Сьогодення -

Любові та насиченості знак!

Обійме сонце душу промене'во -

Від втоми й сліду не лишиться вже!

І світ - чи то травневий, чи жовтневий -

Не має значення: все - 

Не чуже!

Яскравий світ приносить насолоду,

Майбутнє обіцяє стільки див!

Майбутнє не залежить від погоди,

Аби було бажання висоти'!

Мета здійсне'нна - світ не буде проти.

Аби ти йшов, як за'вжди, до мети! 

10.10.25   Егіна

АРТЕМІЙ СУПРУНЕНКО

Носій і прізвища козацького, і сили,

Єдиний внук, нащадок козаків!

Це прізвище із гордістю носили –

І зберігається впродовж віків

У нашому з тобою родоводі.

Хай буде добрим твій життєвий шлях!

Нехай тебе оберіга природа!

Хай сила буде в серці І в руках!

Ти наша гордість. Віра. І надія.

В тобі з'єдналося найкраще все!

То ж хай приносять щастя світлі мрії,

А ти і нам усім тепло несеш

Своїм бажанням вчитися, зростати,

Покращувати це життя і світ.

У тебе буде перемог багато –

І кожна з них лишить щасливий слід!

Степи і ріки, море й гори – всюди

Ти вільно почуваєшся завжди,

Тебе оточують достойні люди

І ти зробити все багато встиг.

Ти на верхівці древа родового!

Полтавська рідна й Харківська земля

Тобі стелили у життя дорогу

Й оберігають зблизька і здаля!

5.10.24 Дюссельдорф

***

 …А сонце осені ще більш рідніше,

Ніж сонце літа – отакі дива! –

Як перестояні у серці вірші,

В яких заплутуються всі слова,

Відштовхуються, як авто у гонці

І сходять з траси – що ж, не довелось…

Я знов купаюсь у осіннім сонці,

Щоб розквітати квіткою в мороз,

Щоб відчувати зоряну наснагу,

В душі не мати й крапельки пітьми,

Не відчувати сумнівів і страху,

Як море – не боятися зими!

23.10.08  Севастополь

АТМОСФЕРНИЙ ПОЛІТ

                                 ( акровірш)

Сонце липневе щедре безмежно!

Тихо й спокійно...

Азарт і порив!

Ніжність 

І ласка -  вони незалежні -

Сіються легко й летять догори!

Літо у розпалі! Спека щоденна,

Адже липнева настала пора:

Вільна, розкута, яскрава,    натхненна -

Умиротворює сонячна гра!

Дощ хоч буває - та зовсім не часто.

Ось лиш покапав - і сліду нема!..

Дощ, як і спека - 

На радість, на щастя -

Ясність  проміння й вечірня пітьма!

Юність у серці,

В очах

І бажаннях -

Ллється

Енергія 

Юності в світ.

Наші 

І помисли всі, й сподівання,

На висоті - 

Атмосферний політ!

19.07.25  Дюссельдорф

***

Афіни вже далеко, лиш в уяві…

Гора Парнас – не віриться самій!

Це звідси йде мистецтв одвічна слава,

Що притаманна творчості земній.

Пегас і музи – надто вередливі,

До них підхід нелегко віднайти…

Але які буваємо щасливі,

Коли підходим близько до мети!

І стан душі близький до катастрофи,

Коли не помічає нас Парнас!

Мазки чи рухи, ноти, жести, строфи –

Віднині недоступні вже для нас!..

І не спасають досвід і уміння,

Згасає в серці творчості вогонь –

Пегас і музи нам дають прозріння,

А ми – лише передаєм його.

15.05.09  Ларісса – Катерина

***

А що робити в час нічний, коли

Навколо – тільки небо, небо, небо?!

А що робити в час, як вітер злий

Тамує в серці ніжності потребу?..

Оточена зірками в небесах,

Лелію в серці прагнення незгасні!

І що робити, як зникає шлях,

Йой, не Чумацький, а життєвий, власний?..

Фіранка глухо стукає у такт

Енергії вітрів і зорепаду...

Озвучення цієї ночі – знак

Добра й натхнення?..

Осягнути складно...

Сичить шалений вітер, мчить навстріч

І розмітає листя з небосхилу!

Його приборкати не може ніч,

Огорнена у сутінки, безсила..

Вже сумніви, як листя, шелестять...

Ич, як невчасно!..

Чи ж бувають – вчасно?!

Колючий вітер відступа назад

А замість нього – щастя чи нещастя?..

Рахує місяць зорі в небесах,

А я вслухаюсь в звуки, як в надію!

Сіріє небо і Чумацький шлях,

Пом’якшений від ранку, ледь блідніє...

14.12.11  Львів