ОБОВ'ЯЗКОВО!
(акровірш)
Вселенська спека - більше тридцяти!
І навіть вітер шастає
Кущами,
Тихенько-тихо, боячись іти
Осонценими площами й стежками...
Радіє серпень
Успіхам своїм!
Перебирає зорі в піднебессі...
Екзотику дарує щедро всім
Таку, що згодом в снах у нас воскресне!
Радіє серпень! І радієм ми,
Оточені
Вселенською красою!
Ич, як визиркує вночі з пітьми
Червоний місяць гострою косою!
Успішний серпень!
Ночі, ранки й дні!
І надвечір'я, й вечори таємні,
Коли лишаємось самі, одні
І зустрічаєм ніч прозоро-темну...
Факіром місяць поглядає вниз,
Обгорнений в лахміття-хмари чорні...
Розсіюється спека, що колись -
Опівдні ще - була така моторна!
Волає ніч до всесвіту: "Прощай!
У мене часу залишилось обмаль...
Новий вже ранок скоро зустрічай!
Ач, як світліє вже потроху обрій!.."
Знесилена, стікає в вічність ніч -
Долає відстань, що дала їй доля...
Обов'язково лине вже навстріч
Рожеве сонце з голубого поля!
Обов'язково буде день новий!
Він розіллється щедрістю і світлом -
Яскравістю ромашок польових...
Вони засяють біло понад світом!
Обов'язково буде щастя ще',
Любов і -
Юність!
Доля щедра надто.
Обов'язково окропить дощем,
Бо це у спеку -
Радісна принада!
Обов'язково - хліб.
На хліб -
І сіль.
На стіл - води ще треба неодмінно!
А то - у спеку засумують всі...
Серпневі дні так люблять переміни!
Узори квітів,
Пагорби в ярах,
Річки в низинах заросли лататтям,
Угору рветься
Ненаситний шлях -
Енергія
Нестримності й завзяття!
Коли любов і віра у серцях -
Обов'язково знову буде щастя!
12.08.24
***
Образа, як натомлене лоша,
Якому так набридла воля – вволю!..
…Камін вже догорає, а душа
Нітрохи не вспокоїлась від болю,
Бо – недозволена! – перейдена межа,
А повертатися?..
І – нІколи й нікОли…
23.02.20
Харків
***
Огля'нутися не встигаєш -
А день пройшов...
І сіло сонце ген за гаєм
До ранку знов.
Біжать, як електронна
стрічка,
Мої думки...
І, як гірська шалена річка,
Спішать роки!
А я в ній риба, а чи камінь -
Це як коли...
Немов між митями й віками
Вбиваю клин...
15.05.23
О ДЕ ТИ, БАЖАНА МОЯ?.. ДЕ ТИ?
Із Імадеддіна Насімі
О, де ти, бажана моя? Душа палає всі ці дні!
Очей ти світло, в двох світах багатство ти даєш мені!
О ти, чиї вуста солодші вдвоє кращих вин – прийди!
Тебе не бачив я, бо кров все серце залила – де ти?
О ти, трояндо, ніжний друг з очима, як нарцис – прийди!
Розлукою-колючкою моє порвала серце ти!
О, де мій спокій зараз? Куди моє терпіння йде?
Мій спокій знищила любов, о, де моє терпіння, де?
Мене зробила ти щитом, захищений тепер і я.
Із брів, очей забрало не зняла. Де ти, любов моя?
Метелик я, не можу все ж згоріть без цілі і мети!
Вогонь мій, світ мій, я помру від світла і тепла! Де ти?
Не хочу інших друзів я, коли від тебе вдалині.
О ти, яка вродлива вся і найпрекрасніша мені!
Де ти, земна і неземна, хоробра вершнице моя?
Гіркі розлуки стріли в груди цілять зблизька і здаля!
Дав таїну буття аллах, завдаток – з кучерів твоїх.
Де ти, лихвар ти мій, не віддала завдаток чар усіх?
Ти мускус для волосся де, в самій Татарії знайшла,
Найтоншим ароматом кучерів в полон мене взяла?
На сході сонця посилай до мене запах кіс твоїх
Ти де? Чекаю з нетерпінням я омріяних утіх!
Похмілля вічне ти моє, з тобою вдвох нащо нам рай?
Ти мій нектар, ти де? Ти вручена мені, нектар збирай!
Я ворогую з усіма і через тебе світ гуде.
Кордоном ти моїм була, фортецею була. Ти де?
Сьогодні буде Насімі володарем любові теж!
Ти де, що щастя та любов дала мені в житті без меж!
Переклад українською Ніни Супруненко
***
Ой, біди - як води...
По коліна... По шию... По очі...
І зайди... Й побреди...
Є ще поруч сміливі й охочі?
Звісно, краще в траві...
А чи навіть в росі - не важливо...
Всі, принаймні, живі...
Хоч, не значить, що дуже щасливі...
6.11.24
Дюссельдорф - Ратінген
***
Око місяця
В шибку дивиться
З неба чорного
Та бездонного...
Сила місяця
Світом шириться
Зіркопадами,
Зіркоградами...
Ой ти, місяцю,
Бачиш, біситься
Ворог-збоченець -
Як наврочено...
Брате-братику,
Дай солдатикам
Сили-силоньки,
Оберегоньки!
Бо загажені
Орки вражії
Всі безбатченки -
Вік не бачити б!
Лізуть, товпляться,
Чорту моляться...
Осліпи ти їх -
Це не буде гріх...
...З неба чорного
Та бездонного
Око місяця
В душі дивиться...
2.05.23
ОЛЕКСАНДРІ
Ця дівчинка з волоссячком кульбаби,
Ця дівчинка із поглядом весни,
Мене до себе, як до сонця вабить –
У нас зв’язок родинний і тісний.
Вона в собі моє майбутнє носить,
Хоча й моє минуле теж у ній:
Колінця збиті, стрічечки у косах,
І різнобарвність всіх дитячих мрій!
Ім’я у неї теж таке родинне –
У кожному із наших поколінь
Воно світилось ясно, як перлина –
Воно чудове й так пасує їй!
Моє дитятко, зіронько, красуне,
Хай береже тебе увесь наш рід,
Хай буде доброю твоя фортуна,
Високим і щасливим твій політ!
29.11.06
Київ
ОЛЕСІ
Моя дитинко, донечко, кровинко,
Як хочеться тобі добра й тепла,
Щоб кожен день - життя твого сторінка -
Веселою й щасливою була!
Щоб ти не знала сумнівів і болю,
Щоб творчість - життєдайне джерело -
Тобі давало і наснагу й волю
І відганяло заздрісників зло.
Щоб ти була кохана і кохала,
Щоб не було невдач, розчарувань,
Щоб друзів у житті було чимало
І відповідей стільки ж, як питань!
Щоб жага знань була непереборна,
Щоб не було огріхів на путі
І після смуги білої - не чорна,
А біла смуга сяяла в житті!
Хай буде все, що я бажаю доньці:
Здоров'я, сили, радості, снаги,
Щоб і в негоду прояснялось сонце,
І в шторм не руйнувались береги!
Щоб здійснювались мрії та бажання,
Щоб ти щасливою була завжди,
Щоб всі твої сміливі сподівання
Вели тебе до світлої мети!
Хай пишуться і книги, і картини
У подорожах і насамоті,
Нехай не буде жодної хвилини,
Яка була б небажана в житті!
А я для тебе, як і кожна мати,
Готова вимолити кожну мить,
Шляхи перед тобою розрівняти,
А треба буде - й ріки зупинить!
Собою захистити від негоди,
Розширить рамки світу, неба, меж,
Щоб ти жила у злагоді та згоді
Й любила землю, на якій живеш!
27.04.17
***
Опускається земля -
Небо нижчає...
Підіймається рілля -
Небо вищає...
З сьогодення тихі дні
Раптом вирвані,
Колошматяться одні
Вирви-вирвини...
Налітають звідусіль
Негараздами,
І на рани сиплять сіль
І розмазують...
Підіймається поріг
Витривалості,
Те, чого б колись не зміг -
З рук не валиться.
Натягнувсь, як тятива -
Для продовження...
Відчуваєш, що слова
Знов народжені.
Хай не ті, які б хотів -
Та не згинули...
І вплітаєш біль і гнів -
Стелиш килимом...
Не із квітів-колосків -
Це в минулому,
Бо вирує біль і гнів
В серці чулому.
Все по-іншому колись
Буде - зміниться!
Ну, а поки що борись,
Як уміється...
17.03.23
ОСІННІЙ АКРОВІРШ
Всесильна осінь, всемогутня!
Осонцена; захмарена - вона
Летить не просто, а - в майбутнє,
Оточена
Дивами в снах!..
І дні осінні неповторні!
Щасливі й щедрі світлі дні!
Ич, як летять! Які моторні!
Реально, що вони
Одні
Несуть просвітлення у душу
І пестять всю майбутню путь -
Неначе біль минулий сушать,
А радість - пильно бережуть!
21.08.17
Київ
***
Осінній день. Гірське повітря свіже
Навіює нові прозорі вірші...
І оксамит беріз, і зелень сосен
Підкреслюють собою тиху осінь...
(А в Україні - вибухи і смерті!
І стільки міст і сіл війною стерті!)
Гірський потік видзвонює ласкаво,
Приємно й тонко пахне чорна кава...
(А в Україні хлопці наші мужні
Народу України вірно служать.)
Гірська ріка дзвенить, співа в камінні...
Ялин хитаються у хвилях тіні...
(А в Україні всі герої вперто
Воюють - Боже, одведи від смерті!)
Осінній день легкий, спокійний, тихий...
А в Україні сіють орки лихо!
Та ЗСУ воює! Справу робить -
І захищає нас і всю Європу.
***
Осінній настрій... і печаль,
Бо ще війна не закінчилась,
І не добиті вражі сили.
І недозбираний врожай...
Ще ризикують вояки
Своїм життям... і - материнським,
Бо не догнив ще гній ординський,
Той, що стріляє з-за ріки...
Ще мозок орків не прозрів,
Якщо він є у них, той мозок!..
Затьмарений і досі розум
У бідних зомбо-м@ск@лів...
За що воюють всі вони?!
За шубу матері, дружині?
За дрова? За овець? Машину?
За смерть дитячу без вини...
Людське покинуло людей.
А, може, й не було людського,
Якщо не милують нікого,
Заради путінських ідей?!
Якщо загарбницьку війну
Вважають мало не святою,
Якщо і вбивства, і розбої
Для них збагачення - і все!
Не чують у собі вини
За згвалтування та грабунки,
І шлють родинам подарунки,
Щоб грались доньки і сини...
А кров на ляльці - то пусте:
Дружина відпере - та й годі!
...Ці покидьки були народом?!
Тоді з народом щось не те...
29.08 23
ОСІННЬО-ЗИМОВО-ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ СОНЕТ
Грудневий день, що схожий на жовтневий,
Останнє листя кидає до ніг,
Немов осінній щедрий оберіг...
Дощем дрібним мої лоскоче нерви...
Вітрів, дощів, пізньорозквітлих квітів
Така неустаткована пора
Щороку розливається у світі,
Немов якась передзимова гра!
Ми всі в ній участь радо беремо,
Хоча й не уникаємо розмов
Про те, як швидко промайнуло літо...
Надією живем на те, що знов
Весна зігріє нам схололу кров
Й розсипле щедро ранні ніжні квіти...
5.12.21
Ратінген
***
Осокори чекають на мене –
Край затону стоять вартовими –
І хвилюється море зелене!
І хвилююся я разом з ними!
Зустріч знову дарує можливість
Возз’єднати майбутнє й минуле,
А мені це завжди так важливо.
Я нічого з життя не забула!
Смак медово-вишневий у червні,
Терпкість терну і свіжість калини…
Я, здається, як світ оцей, древня!
І одвічна, як жита зернина.
***
Останній день старого року...
Страшного...
Без горя не було ні кроку
У нього...
Ракети, танки, катування -
росія.
І - сила, витримка, єднання -
Усі ми!
Ми переможем неодмінно
Фашистів -
І перемога України
Вже близько!
30.12.22
ОСТАННЯ ПУТЬ
Ну ось, мамусю, і остання путь...
Весна квітує! Сад увесь в тюльпанах!
...А мама з домовини вже не встане –
Навіки їй судилося заснуть.
На цій землі останній, мамо, шлях...
Побіля траси васильки, кульбаби!
Я стільки б їх для Вас нарвать могла би –
Та очі невидющі у сльозах...
До Новоселиці із Харкова везу
Я Вас, матусю, на довічний спокій...
Погляньте ж, он лани які широкі –
Шепчу, щоб стримати нову сльозу.
Ці триста кілометрів – це усе,
Що Вам лишилось на землі сьогодні...
Не буде більше подорожей жодних...
О, як же серце біль такий несе?!
22.04.07
Харків – Новоселиця
ОСТРІВ ЕГІНА
На острові, що став мені вже рідним
За стільки років – сонячно завжди!
У блискітках зеленої води
Душі так ніжно, лагідно, привітно.
Верхівки ближніх островів світліють,
Неначе дзвони посеред води,
Як обереги людям од біди,
Як недосягнуті ще світлі мрії…
На острові завжди спокійно й тихо,
Хіба що вітер деколи стрімкий!
…Сьогодні, завтра й на усі віки
Хай Егіну мина нещастя й лихо!
24.08.19
Острів Егіна
***
О, схаменися, нелюде проклятий!
Невже замало пив людської крові?!
Вбиваєш молотками, з автоматів
Народ, що прагне правди і любові ...
Народ, що прагне скинути кайдани
Ненависного нелюда-тирана,
Який довів усіх до того стану,
Що жити - гидно, а вмирати - рано ...
О схаменіться, слуги-посіпаки,
Що звикли безхребетно плазувати -
На вас уже тирана чорні знаки
І кров людей, яку вам вік змивати !..
20.02.14
Київ
***
Сестрі Валентині
Ось і зустрілися з дитинством знову!
Давай на піч, як і колись – давно вже…
Хоч вечір нині літній, не зимовий,
Та ми минуле уявити зможем!
За вікнами хурделиця неначе,
А не яскраве сонце, ніби з меду…
Душа від спогадів – сміється й плаче –
Нічого із дитинства в ній не стерто…
Все пам’ятаємо! І все – найкраще
Навіки залишається із нами!
За хатою – вже винограду хащі,
Який колись любила наша мама…
А хата ця – дитинства берегиня:
І рушники ті ж самі і портрети…
Минуле – в душах! І воно не згине,
Бо в ньому є у нас завжди потреба…
Було і щастя, й незворотні втрати –
Всього із нас в житті зазнала кожна,
Ось і сьогодні з’їхались до хати
Згадати те, що забувать не можна…
11.05.13
Новоселиця
***
Ось і станція Полтава…
Не виходжу на перон…
Спогади і зліва, й справа –
Та не той вокзал, вагон…
Все змінилось кардинально,
Навіть люди, що – вокзал?!
Дерево старе благально
Листям погляда назад…
Тротуар новий – не той же…
І поновлені мости…
Щастя де поділось, Боже?!
Серед болю не знайти!
Зламане життя, мов гілка,
Он, у дерева того…
Недописану сторінку
Спопелив життя вогонь.
21.08.19
Харків – Київ
***
Ось мій погляд ласкавим вітром
Пробіга по твоєму обличчю...
Над великим холодним світом,
Над цією бездонною ніччю
Я розправила руки-крила,
Щоб тебе від біди захистити!
…Я для себе тебе відкрила
Так, як світ відкривають діти!
ОТАМАН
« На майдані коло церкви
Революція іде…»
( Павло Тичина )
О, як би то разом гукнуть нам, щоб чула Вкраїна,
Що є в нас отаман для неї найкращий, єдиний,
Не буде вже більше між нами ні чвар, ні зневіри,
Бо й так понесли ми вже втрати тяжкі, непомірні.
Розбрат до добра не доводив ще жодну державу,
А в єдності – сила, здобутки. добробут і слава!
Отаман – хай буде отаманом, не яничаром,
Бо тільки з отаманом справжнім забудемо чвари.
24.12.13
***
О, як мені в душі липнево-ніжно-добре!
І настрій сонячно-піднесено-легкий!
Дорога стелеться прямісінько у обрій –
Навкруг жовтіє соя та соняшники.
О, світе мій, вродливий, щедрий і хороший,
То стишений до сну, то надто гомінкий!..
Петрів батіг, берізка, маки та горошок
Сплітаються самі собою у вінки!
Я серцем розчиняюся у цих красотах,
Усотую усі і звуки, й кольори,
На крилах щастя підіймаюсь у висоти,
Щоб світом білим милуватися згори!
Яке це щастя: все, що нам дає природа!
Який безцінний дар дається просто так!
…А ми знайти не можем між собою згоди
І – розлітаємося, як з мичини мак…
10.07.20
Полтава – Новоселиця