***
Хай буде вічний прихисток в душі
І радощам земним, і неземним бажанням!
Лише не буде на тонкій межі
Зіставлене життя й гірке розчарування…
28.05.14
Харків
***
Харків — Київ, звичайно, відстань...
Ось Афіни — це трохи далі,
Відчуваю тебе і звідси,
Бо, ще ближчими, мабуть, стали...
Знов возз’єднують дні і роки,
Навіть ті, що нас роз’єднали:
П’ять кордонів чи кілька кроків:
Де ми — ближче, а де ми — далі?..
Харків — Київ... Афіни — Київ...
Знову поруч — і так далеко!
Стали відстані вже легкими
І долати їх стало легко!
Не зникає зв’язок між нами...
Як не дивно — стає міцнішим
І не гаситься ні роками,
Ні колючим холодним віршем...
Харків — Київ... Афіни — Харків...
Все життя — це любові чаша!
Світла доля, як жовтий маркер,
Знов підкреслює зустріч нашу!
13.06.12
Афіни — Халкіда
***
Харкове, улюблений і рідний,
Ти кохання дарував мені,
І зростив дітей розумних, гідних,
Дарував нам радощі одні!
...А тепер - ти воїн, мужній месник,
Ти у ранах, шрамах, у вогні...
Знову тиша у тобі воскресне,
Лиш настануть переможні дні!
Залікуєш тріщини та рани,
В спалених дерев зросте гілля,
Трохи потьмяніють давні травми -
На війну подивишся здаля...
Та довіку горе не забути!
Стільки вже дітей на Небесах!
Стільки пережито сліз і скрути -
Довгий і терпкий воєнний шлях...
І страждань - по вінця повна чаша!
Ні ж бо, виливається за край:
Стільки полягло героїв наших!
Харкове, ти їх не забувай.
Пам'ять хай живе, як і надія.
Віра не зникає і любов.
І малеча сонцю хай радіє
Й простяга до неба ручки знов!
6.08.24
ХЛІБОРОБАМ!
1
Земля дає наснагу всім, хто знає
Її закони й відчува її,
Хто присягнув навік своєму краю
Зі співом жайворів і солов’їв!
Хто має хист прожити в цьому світі
В гармонії з природою навік,
Купається у сонячному літі,
Згубивши перемогам щедрий лік!
2
Аграрії - еліта, розум, праця!
Вони - провідники між небом і землею на планеті,
Бо трудяться багато і завзято,
Щоб досягти нових вершин, досягнень, злетів!
3
Сьогодні свято тих, хто нам дає
Можливість жити і життю радіти!
Нехай зозуля вам роки кує
Й щасливі будуть завжди ваші діти!
Від ваших рук і щедрості душі
Хай колосяться жито та пшениця
Й не буде полю й успіху - межі! –
І слава лине звідси - й до столиці.
4
Земля дає нам квіти і плоди
В подяку за турботу і терпіння,
Щоб не було у нас довік біди -
Аграрії примножують уміння!
Нехай гримлять громи і грози ллють,
І чорнозем їх жадібно ковтає,
А хлібороби свій торують путь,
Щоб лан родив достойні урожаї!
5
Так вишукано вітер у колоссі
Щось таємниче тихо шелестить...
Ось тут, у хліборобськім стоголоссі,
Освячена землею кожна мить!
Хай колоситься, хай росте і зріє
Пшениця й жито на усій землі,
Нехай здійсниться хліборобська мрія,
Щоб хліб лежав на кожному столі!
6
Аграрії пов’язані з природою,
Повінчані і з сонцем, і з дощем!
То ж хай вам буде долі нагородою
Ще більші врожаї! І ще! І ще!
7
Покликання це - бути хліборобом
І відчувати дихання землі,
І міряти поля широким кроком,
Й збирати урожаї чималі!
І знати, що покликання єдине,
Яке ніколи не віддать на злам,
Це - зміцнювати нашу Україну
Своєю працею й своїм життям!
15.12.17
Харків
***
Хмари внизу – наче білі розквітлі сади,
Ніби земля – вся квітуча й така білопінна!
Є відчуття: в літаку ти не просто сидиш,
А розглядаєш усі перевтілення й зміни
Краю, природи і світу всього, врешті-решт,
Зміни в собі і тілесні, а надто – духовні…
Завжди політ – не свобода і міні-арешт:
Ти – в літаку, а свобода – гуляє назовні…
…Хмари біліють далеко-далеко внизу,
Над головою – безмежно-немислимий простір!..
Вірити хочеться в радість, добро і красу,
Жити здається так легко, приємно і просто.
А тимчасовий арешт в літаку – це урок,
Що, безсумнівно, усім нам на користь і розум.
Щоб цінували опісля і порух, і крок
Так, як промінчик тепла після довгих морозів…
8.06.13
Київ – Афін
***
Хоч вдень, хоч уночі -
Думки на полі бою...
І розпач - хоч кричи...
Чи
все
гаразд
з тобою?!
15.10.23
***
Хочеш, злітай з долоні моєї –
Що там було між нами...
З гілки вишневої грудочку клею
Ніжно зніму губами.
Всі ці струмки, березневі води,
Що затопили ями –
Це подарунки щедрі природи.
Що там було між нами?..
Осені сонце… Яблука в кронах...
Трави осінні ніжні...
І винограду змерзлого грона...
Грудня холодна свіжість...
З гілочки вишні – краплі холодні
Падають і на тебе...
Ти – на долоні, а не – в долоні.
Хочеш, злітай у небо!
23.03.11
Київ – Харків
***
Хочеш, в сни твої нахлину,
Ніби повінь весняна?
Ти повір хоч на хвилину,
Що на світі я одна
Можу снами володіти,
Підмінити можу час,
Переплутать все на світі
За один – єдиний раз!
Так тебе я закружляю,
Що хоч спека, дощ чи сніг –
Ти листком останнім з гаю
Припадеш до ніг моїх!
***
Хочу перейти на прозу,
Бо поезія моя
Викликає в серці сльози -
Каже вся моя сім'я...
Все! Покину гнівні вірші,
Що із крові та війни...
Може, проза веселіша
Буде в мене, ніж вони...
... Сумніваюся, одначе,
Що удасться це мені,
Бо душа кричить і плаче
І воює на війні...
25.04 23
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
– Христос воскрес! –
– Воістину воскрес! –
Вітаються на Паску щиро люди,
І дзвін церковний лине до небес,
І радість світла пломеніє в грудях.
Я пам’ятаю років з чотирьох,
Коли на Паску нас будили рано,
І подавали в ліжко нам на двох
Посвячені у церкві паску, сало.
Фарбовані яскраві крашанки
Здавались найсмачнішими у світі!
А дід Іван, високий і стрункий,
Крізь вуса посміхався нам привітно.
Ще по обіді запрягав коня,
І на підводу всаджував бабусю –
До церкви треба їхати півдня,
Бо всі церкви закриті у окрузі.
У новоселицькій лежить зерно –
В селі забули, як співають дзвони,
Бо церкви вже нема давним-давно,
Стареньким ніде відбивать поклони.
Щороку дід до церкви приїжджав,
Бабусю брав і ще кількох сусідок,
З усіх найважливіших вдома справ,
Була одна: поїхати святити!
... Солодка паска, сало і яйце,
Цибуля рання зеленіє скраю,
Домашня ковбаса тугим кільцем,
Скрутилася у мисці і чекає.
Дід розрізає на шматочки все –
Свяченим треба пригостить сусідів,
Гостинці їм бабуся рознесе,
Відразу, щоб не встигли ще поснідать.
Від того часу пам’ятаю смак,
Солодкого й солоного на Паску,
Що, як благословення добрий знак,
Приносить в душу віру, ніжність, ласку...
21.04.06
Київ
***
Хтось мені говорить : "Ти вродлива!"
Хтось про те, що невродлива - промовчить....
Слів звучить щодня силенна-сила:
Решето - одні, а інші - щит.
Є слова - підтримка щиросердна,
Є слова - руйнація основ...
Є слова - старі, як мудрі верби.
Є - немов пилюка з підошов...
Ні, звичайно, що слова не винні -
Бо вони прекрасні, як одне!
Просто промовляти їх повинні
Без брехні, нещирості - незле...
Стишені вони, а чи нестримні -
Вимова, немов спориш, м'яка,
Бо вони - відлуння душ глибинні!
Мова серця, а не язика...
11.10.23
ХУДОЖНЯ ШКОЛА ЮНИХ ПАТРІОТІВ
(акровірш)
Хтось –
Уперед іде, а хтось –
Дороги і стежок не бачить!
Ось трохи почекаю, ось…
Живе –
Навпомацки, на вдачу!..
Якби ж нічого не робить…
Шубовснуть вниз і –
Квилить знову,
Обходить перешкоди – вмить,
Легенько жить в одних розмовах…
А працювати – це політ!
Юга чи лінь –
Не перешкода!
Ич, дозріва на гілці плід,
Хоча холодна вже погода!
Працюй! Учись!
А потім ти
Таких доб’єшся
Результатів
І досягнеш ти висоти
Осмислено –
Ти вже крилатий! –
І знову рвешся до мети:
В буденний день у тебе – свято!
27.11.17
Київ