***
Хай буде вічний прихисток в душі
І радощам земним, і неземним бажанням!
Лише не буде на тонкій межі
Зіставлене життя й гірке розчарування…
28.05.14 Харків
***
Харків — Київ, звичайно, відстань...
Ось Афіни — це трохи далі,
Відчуваю тебе і звідси,
Бо, ще ближчими, мабуть, стали...
Знов возз’єднують дні і роки,
Навіть ті, що нас роз’єднали:
П’ять кордонів чи кілька кроків:
Де ми — ближче, а де ми — далі?..
Харків — Київ... Афіни — Київ...
Знову поруч — і так далеко!
Стали відстані вже легкими
І долати їх стало легко!
Не зникає зв’язок між нами...
Як не дивно — стає міцнішим
І не гаситься ні роками,
Ні колючим холодним віршем...
Харків — Київ... Афіни — Харків...
Все життя — це любові чаша!
Світла доля, як жовтий маркер,
Знов підкреслює зустріч нашу!
13.06.12 Афіни — Халкіда
ХАРКІВ – КРАКІВ
Мене за плечі обіймає Харків
І освіжа дрібнесеньким дощем,
А я пригадую привітний Краків –
І в душу стиха заповзає щем…
Вже кілька років не була у Польщі!
Турботи, справи – все, як і завжди…
Хоча колись були розлуки й довші –
Спливли із часом, як струмки води!
Покину все – до Кракова поїду,
Побачу друзів, місто неземне…
І краківське гаряче ніжне літо,
Як доньку, приголубить знов мене!
6.05.11 Харків
***
Харкове, улюблений і рідний,
Ти кохання дарував мені,
І зростив дітей розумних, гідних,
Дарував нам радощі одні!
...А тепер - ти воїн, мужній месник,
Ти у ранах, шрамах, у вогні...
Знову тиша у тобі воскресне,
Лиш настануть переможні дні!
Залікуєш тріщини та рани,
В спалених дерев зросте гілля,
Трохи потьмяніють давні травми -
На війну подивишся здаля...
Та довіку горе не забути!
Стільки вже дітей на Небесах!
Стільки пережито сліз і скрути -
Довгий і терпкий воєнний шлях...
І страждань - по вінця повна чаша!
Ні ж бо, виливається за край:
Стільки полягло героїв наших!
Харкове, ти їх не забувай.
Пам'ять хай живе, як і надія.
Віра не зникає і любов.
І малеча сонцю хай радіє
Й простяга до неба ручки знов!
6.08.24 Херне
***
Хвиля черво'но котиться до берег
підминаючи під себе іншу
потім ще одну
і ще
і викочується на берег спіненим клубком
мережачи собою мокрий пісок
і все починається спочатку
потім ше
і ще
так і наші дні
накочуються один на одного
щезаючи в минулому навіки
і тільки пам'ять зберігає
їхній мережаний слід
у серці
на мить
надовго
навіки
16.11.24 Хургада
***
Хворіє планета на війни й пожежі...
Грабують диктатори з криком:
" Моє!.."
...Давно вже перейдені мислимі межі -
Та людство дурнішим все більше стає.
30.10.25 Ратінген
ХЛІБОРОБАМ!
1
Земля дає наснагу всім, хто знає
Її закони й відчува її,
Хто присягнув навік своєму краю
Зі співом жайворів і солов’їв!
Хто має хист прожити в цьому світі
В гармонії з природою навік,
Купається у сонячному літі,
Згубивши перемогам щедрий лік!
2
Аграрії - еліта, розум, праця!
Вони - провідники між небом і землею на планеті,
Бо трудяться багато і завзято,
Щоб досягти нових вершин, досягнень, злетів!
3
Сьогодні свято тих, хто нам дає
Можливість жити і життю радіти!
Нехай зозуля вам роки кує
Й щасливі будуть завжди ваші діти!
Від ваших рук і щедрості душі
Хай колосяться жито та пшениця
Й не буде полю й успіху - межі! –
І слава лине звідси - й до столиці.
4
Земля дає нам квіти і плоди
В подяку за турботу і терпіння,
Щоб не було у нас довік біди -
Аграрії примножують уміння!
Нехай гримлять громи і грози ллють,
І чорнозем їх жадібно ковтає,
А хлібороби свій торують путь,
Щоб лан родив достойні урожаї!
5
Так вишукано вітер у колоссі
Щось таємниче тихо шелестить...
Ось тут, у хліборобськім стоголоссі,
Освячена землею кожна мить!
Хай колоситься, хай росте і зріє
Пшениця й жито на усій землі,
Нехай здійсниться хліборобська мрія,
Щоб хліб лежав на кожному столі!
6
Аграрії пов’язані з природою,
Повінчані і з сонцем, і з дощем!
То ж хай вам буде долі нагородою
Ще більші врожаї! І ще! І ще!
7
Покликання це - бути хліборобом
І відчувати дихання землі,
І міряти поля широким кроком,
Й збирати урожаї чималі!
І знати, що покликання єдине,
Яке ніколи не віддать на злам,
Це - зміцнювати нашу Україну
Своєю працею й своїм життям!
15.12.17 Харків
***
Хмари внизу – наче білі розквітлі сади,
Ніби земля – вся квітуча й така білопінна!
Є відчуття: в літаку ти не просто сидиш,
А розглядаєш усі перевтілення й зміни
Краю, природи і світу всього, врешті-решт,
Зміни в собі і тілесні, а надто – духовні…
Завжди політ – не свобода і міні-арешт:
Ти – в літаку, а свобода – гуляє назовні…
…Хмари біліють далеко-далеко внизу,
Над головою – безмежно-немислимий простір!..
Вірити хочеться в радість, добро і красу,
Жити здається так легко, приємно і просто.
А тимчасовий арешт в літаку – це урок,
Що, безсумнівно, усім нам на користь і розум.
Щоб цінували опісля і порух, і крок
Так, як промінчик тепла після довгих морозів…
8.06.13 Київ – Афіни
ХМІЛЬНИК
I
У Хмільнику – чудовий ліс
Й такі ж чудові в ньому люди!
І співи птахів чути скрізь,
І серце лунко б’ється в грудях!
І хвоя на губах гірчить
З ялин, що тут ростуть віками,
Зате – солодка кожна мить
Словами, діями, думками!
II
У Хмільнику хміліє голова
Від простору і свіжого повітря!
І кожна мить – по-своєму нова,
А серце, мов наколоте на вістря!
На вістря хвої, променя, струмка,
На вістря щирості, добра і віршів,
Бо тут – лиш хвоя на губах гірка! –
Й солодке, як саме життя, все інше!
30.12.11
***
Холодний вітер нагинає вишню,
Зриваючи останнє буре листя...
Солдатів наших захисти, Всевишній,
Від не'людів - недо'битків фашистських!
Хай буде все, як і повинно бути:
Нехай земля очиститься від бід,
І знову хай живуть у мирі люди,
А від рашистів - згине гнійний слід!
За смерті наших діток-янголяток,
За спалені усі міста і села,
За наші всі безповоротні втрати -
До пекла шлях рашистам доля стелить!
Вони - не люди. Злодії. Садисти.
Вони - убивці. Різномасний зброд.
Вкраїнську землю Ти від них очисти,
Щоб знов у щасті вільний жив народ!
...Холодний вітер нагинає вишню,
Зриваючи останнє буре листя...
Солдатів наших захисти, Всевишній,
Від нелюдів недо'битків фашистських!!!
27.11.25 Дюссельдорф
ХОЛОДНИЙ ЯР
Всі таємниці береже Холодний яр,
Де кожен корінь – боротьба народу,
Де і дерева зазнавали гострих ран,
Так, як і дерево людського роду.
Холодний яр – таємний протяг між віків!
Дуби тисячолітні і криниці,
Де козаків звучить і досі в чащах спів,
І крик нічної зраненої птиці...
Це ж скільки українців славних полягло
За кращу долю, за одвічну волю,
За те, щоб знищить на землі підступне зло!
...Та з кожним поколінням – знов по колу...
8.01.11 Чигирин – Світловодськ
***
Хотілося б зв’язку через кордони –
Хоч кілька слів в скупому sms,
Які б здолали давні перепони,
В яких би помістився світ увесь!
А замість цього лиш твоє коротке:
– Так. Дякую, – і все – одна пітьма!
Такий собі зв’язок у нас зворотний:
Чи часу, чи бажання вже нема?..
А море котить хвилі монотонно,
Неначе хоче вирівняти їх,
І вітер тихий-тихий, ніби сонний,
Як пух тополі, тулиться до ніг.
На острові погода – просто диво:
Вже п’ятий місяць – жодного дощу!
…Мені здається, я була б щаслива,
Якби ти написав: «Не відпущу!»
Можливо б, і душа моя воскресла
І в ній би заспівали солов’ї –
Та телефон дарує sms-ки
Чиї завгодно – тільки не твої!
Вітають з Днем державного службовця –
Не знають, що на острові живу…
Я вже тут перегрілася на сонці –
Ступити хочу в росяну траву…
Мобілка знову зойкнула – це значить
Чекає повідомлення мене,
Воно від тебе, певно, не інакше!
Ти з Днем яким вітатимеш мене?..
23.06.10 Егіна – Кіпселі
***
Хоча місток ще весь у кризі,
І сніг ще сиплеться на шлях,
Та вже радіємо відлизі
І сонцю в сірих небесах.
І щось таємне душу гріє
І загорається в очах –
Це, певно, оживають мрії,
Вітрами приспані в снігах...
22.02.10 Печеніги – Чугуїв
***
Хоч вдень, хоч уночі -
Думки на полі бою...
І розпач - хоч кричи...
Чи
все
гаразд
з тобою?!
15.10.23 Егіна
***
Хочеться снігу й миру
У переддень Різдва!
Молимось щедро й щиро
В серці і на словах...
Боже, здійсни бажання,
Землю звільни від зла,
Викресли руйнування
Там, де війна була.
Хай буде сніг біліти
Там, де червоний він...
Хай веселяться діти
Під життєдайний дзвін!
Сили й твердості духу
Воїнам, матерям,
Вижити в час розрухи
Й не піддатись смертям...
Господи, Україну
Збережи й захисти!
Хай на добро переміни
Нас приведуть до мети!
Просимо перемогу -
Віра в серцях жива!
Молимось долі й Богу -
У переддень Різдва.
18.11.25 Дюссельдорф - Ратінген
***
Хочеш, в сни твої нахлину,
Ніби повінь весняна?
Ти повір хоч на хвилину,
Що на світі я одна
Можу снами володіти,
Підмінити можу час,
Переплутать все на світі
За один – єдиний раз!
Так тебе я закружляю,
Що хоч спека, дощ чи сніг –
Ти листком останнім з гаю
Припадеш до ніг моїх!
(Із книги "Дарунок долі", Київ, 1990 р.)
***
Хочеш, злітай з долоні моєї –
Що там було між нами...
З гілки вишневої грудочку клею
Ніжно зніму губами.
Всі ці струмки, березневі води,
Що затопили ями –
Це подарунки щедрі природи.
Що там було між нами?..
Осені сонце… Яблука в кронах...
Трави осінні ніжні...
І винограду змерзлого грона...
Грудня холодна свіжість...
З гілочки вишні – краплі холодні
Падають і на тебе...
Ти – на долоні, а не – в долоні.
Хочеш, злітай у небо!
23.03.11 Київ – Харків
***
Хочу перейти на прозу,
Бо поезія моя
Викликає в серці сльози -
Каже вся моя сім'я...
Все! Покину гнівні вірші,
Що із крові та війни...
Може, проза веселіша
Буде в мене, ніж вони...
... Сумніваюся, одначе,
Що удасться це мені,
Бо душа кричить і плаче
І воює на війні...
25.04 23 Ратінген - дюссельдорф
***
Хочу теплих і ніжних слів...
Тих, яких говорить не смів
До війни...
Хочу все казати тобі
І у радощі, і в журбі -
Без вини!..
Крізь незвіданий часу лет
Хочу знати все наперед,
Як колись...
Тільки ясності все нема...
І закрила чорна пітьма
Неба вись...
Розпанаханий світ в шматки
І від того - ще більш гіркий:
Видно дно...
Тільки віримо в те, що ми
Подолаєм печаль пітьми
Все одно!
20.11.25 Ратінген
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
– Христос воскрес! –
– Воістину воскрес! –
Вітаються на Паску щиро люди,
І дзвін церковний лине до небес,
І радість світла пломеніє в грудях.
Я пам’ятаю років з чотирьох,
Коли на Паску нас будили рано,
І подавали в ліжко нам на двох
Посвячені у церкві паску, сало.
Фарбовані яскраві крашанки
Здавались найсмачнішими у світі!
А дід Іван, високий і стрункий,
Крізь вуса посміхався нам привітно.
Ще по обіді запрягав коня,
І на підводу всаджував бабусю –
До церкви треба їхати півдня,
Бо всі церкви закриті у окрузі.
У новоселицькій лежить зерно –
В селі забули, як співають дзвони,
Бо церкви вже нема давним-давно,
Стареньким ніде відбивать поклони.
Щороку дід до церкви приїжджав,
Бабусю брав і ще кількох сусідок,
З усіх найважливіших вдома справ,
Була одна: поїхати святити!
... Солодка паска, сало і яйце,
Цибуля рання зеленіє скраю,
Домашня ковбаса тугим кільцем,
Скрутилася у мисці і чекає.
Дід розрізає на шматочки все –
Свяченим треба пригостить сусідів,
Гостинці їм бабуся рознесе,
Відразу, щоб не встигли ще поснідать.
Від того часу пам’ятаю смак,
Солодкого й солоного на Паску,
Що, як благословення добрий знак,
Приносить в душу віру, ніжність, ласку...
21.04.06 Київ
***
Хтось мені говорить : "Ти вродлива!"
Хтось про те, що невродлива - промовчить....
Слів звучить щодня силенна-сила:
Решето - одні, а інші - щит.
Є слова - підтримка щиросердна,
Є слова - руйнація основ...
Є слова - старі, як мудрі верби.
Є - немов пилюка з підошов...
Ні, звичайно, що слова не винні -
Бо вони прекрасні, як одне!
Просто промовляти їх повинні
Без брехні, нещирості - незле...
Стишені вони, а чи нестримні -
Вимова, немов спориш, м'яка,
Бо вони - відлуння душ глибинні!
Мова серця, а не язика...
11.10.23
***
Хто,
Що
нам жити заважає?
Куди,
і
Що
й
Кого
веде?
Кому
і
Де
й
Коли
врожаї
Народить поле золоте?
І
Чий - чи розум чи нерозум -
Чия премудра простота
Чиє натхнення вродить прозу
Без розіп'я'того Христа?..
15.12.24 Дюссельдорф
ХУДОЖНЯ ШКОЛА ЮНИХ ПАТРІОТІВ
(акровірш)
Хтось –
Уперед іде, а хтось –
Дороги і стежок не бачить!
Ось трохи почекаю, ось…
Живе –
Навпомацки, на вдачу!..
Якби ж нічого не робить…
Шубовснуть вниз і –
Квилить знову,
Обходить перешкоди – вмить,
Легенько жить в одних розмовах…
А працювати – це політ!
Юга чи лінь –
Не перешкода!
Ич, дозріва на гілці плід,
Хоча холодна вже погода!
Працюй! Учись!
А потім ти
Таких доб’єшся
Результатів
І досягнеш ти висоти
Осмислено –
Ти вже крилатий! –
І знову рвешся до мети:
В буденний день у тебе – свято!
27.11.17 Київ