Полиновий світ

На підвіконні запалила свічку
Та й сіла одинока край вікна…
Спливала часу невгамовна річка
Й секунда кожна капала: «Одна…»

Одна! Одна. I край вікна й край шляху.
Край поля. I край світу – все одна…
Одна – на п’єдестал, одна й на плаху
І на одній – і слава, і вина.

І що тепер за чимось жалкувати?!
Жалкуй чи не жалкуй – усе пройшло.
Якби ж то знала, підстелила б вати,
Щоб твердь землі не зранила крило…

Червнева ніч за вікнами ласкава…
Зітха вві сні натомлена земля…
На підвіконні, горда й величава,
Свіча ридає мовчки, як і я…