***

Їду в  електричці чи в метро

сиджу на лавочці

чи біжу стежиною в парку

і знаю

що це моє життя

але відчуваю себе наче збоку

попереду чи позаду

але не тут

наче в паралельній реальності

чи в іншому часовому вимірі

життя моє а я не в ньому

війна

          23.08.23   Дюссельдорф

***

Їду додому – до саду, де гілка

Кожна мене зустрічає добром,

Птахи співають, мов флейта, сопілка…

Білі берези стоять за двором.

Їду – чи з Греції, чи з Нідерландів –

Серце виспівує оду чи гімн,

Бо – це вже правило! – ми після мандрів

Ще відчайдушніше любимо дім.

Грушу старезну і нашу черешню,

Яблуню, що споконвіку росте –

Все це дарує наснагу сердечну,

Щастя – складне й одночасно просте…

Не розлюбити ніколи й нізащо

Землю, яка народила мене,

Щедро вручила і щастя, й нещастя,

Пестила сонцем, палила вогнем…

Все, що судилось – воно неминуче:

Бійся – не бійся, благай – не благай…

Жити – комфортно і жити – незручно,

Поле засіять – зібрать урожай…

Щось після себе лишити опісля,

Що не знеціниться і не згорить,

Може – картину, чи вірша, чи пісню,

Чи – неповторну у вічності мить…

                                                            12.04.12   Київ – Харків